Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 233/2161/16-ц
провадження № 61-7146св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" Шевченка Андрія Миколайовича на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Біляєвої О. М., Папоян В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
04 травня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Родовід банк" (далі - ПАТ "Родовід банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 05 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Д582/АА-019.08.2, за яким позичальник отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на купівлю автомобіля в сумі 18 011,88 доларів США під 12,5 % річних. Додатковою угодою від 19 серпня 2008 року № 1 до кредитного договору розмір процентної ставки збільшено до 14,5 % річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24 липня 2009 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № Д582/АА-019/2.08.2, за яким поручитель відповідає перед кредитодавцем за виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором як солідарний боржник в повному обсязі. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором в нього утворилася заборгованість перед банком в розмірі 2 122,06 доларів США та 305 823,15 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 1 326,35 доларів США, простроченої заборгованості за нарахованими відсотками - 786,25 доларів США, пені за прострочення виконання грошових зобов`язань - 301 269,12 грн, заборгованості за порушення виконання грошового зобов`язання згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - 4 554,03 грн. Враховуючи викладене, ПАТ "Родовід Банк" просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь зазначену заборгованість та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2016 року у складі судді Малінова О. С. позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором від 05 травня 2008 року № Д582/АА-019.08.2 в сумі 2 122,06 доларів США та 305 823,15 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2016 року в частині задоволення позову ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, понесених витрат зі сплати судового збору та оплати оголошення про виклик відповідача у друкованому засобі масової інформації скасовано. Провадження у справі за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито. В іншій частині рішення не оскаржувалося.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що кінцевий строк повернення кредиту встановлено до 05 травня 2013 року, а позов до поручителя про стягнення заборгованості поданий банком 04 травня 2016 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України. Таким чином порука за договором поруки від 24 липня 2009 року є припиненою. Крім цього, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі частини першу статті 310 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), про закриття провадження у справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
16 листопада 2017 року ПАТ "Родовід Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Родовід Банк" Шевченка А. М. подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 не погоджувався з рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2016 року з тих підстав, що він є правонаступником ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак апеляційний суд не взяв до уваги те, що суд першої інстанції ухвалив рішення 01 липня 2016 року, тобто до смерті ОСОБА_2 Також судом не встановлено, чи дійсно помер ОСОБА_2 ..
27 березня 2018 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
07 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.
17 травня 2018 року справа № 233/2161/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.