Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 759/4406/16-ц
провадження № 61-25037св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року в складі судді Войтенко Ю. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Оніщук М. І., Українець Л. Д., Шебуєвої В. А.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
17 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" (далі - ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація") про поновлення на роботі та компенсацію заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що 17 листопада 2015 року ним була написана заява про надання йому відпустки за свій рахунок, у зв`язку з необхідністю пройти реабілітаційний курс лікування, на термін 15 днів до 01 грудня 2015 року. Однак, для задоволення такої заяви, він був вимушений написати одночасно ще дві заяви, а саме на отримання щорічної відпустки з 02 грудня 2015 та заяву на звільнення з 11 січня 2016 року, інакше на інших умовах, адміністрація підприємства, не погоджувалася на надання йому відпусток, для проходження необхідного йому курсу лікування у реабілітаційному центрі, і він був вимушений написати заяву на звільнення за власним бажанням, нібито з 11 січня 2016 року.
Зазначав, що він був змушений подати заяву про звільнення за власним бажанням під тиском відповідача. 25 листопада 2015 року позивачем було написано два повідомлення на ім`я відповідача, щодо відкликання/відмови від раніше поданих двох заяв: заяви про надання йому щорічної відпустки з 02 грудня 2015 року та заяви про звільнення за власним бажанням з 11 січня 2016 року. Обставини, які підтверджують факт надіслання позивачем повідомлення про відмову/відкликання раніше написаних ним заяв підтверджено рядом документальних доказів: описом вкладення у цінний лист № 0103035840528 від 25 листопада 2015 року, фіскальним чеком від 25 листопада 2015 року, як сплати за відправку цінного листа № 0103035840528. Обставини, які підтверджують факт отримання відповідачем повідомлення про відмову/відкликання раніше написаних позивачем заяв підтверджено рядом документальних доказів: рекомендованим повідомленням про вручення 01 грудня 2015 року поштового відправлення, цінним листом № 0103035840528; роздруківкою УДППЗ "Укрпошта" з сервісу "Відстеження пересилання поштових відправлень" цінного листа № 0103035840528, з яких вбачається, що зазначені повідомлення отримані відповідачем 01 грудня 2015 року.
Також вказував, що у момент звільнення його з роботи, він знаходився на лікарняному, внаслідок тимчасової непрацездатності, що підтверджено належними документальними доказами, а саме листком непрацездатності з 11 січня 2016 по 08 лютого 2016 серія АГЧ № 965982.
18 лютого 2016 у перший день після його виходу з лікарняного (листок непрацездатності з 09 лютого 2016 року по 17 лютого 2016 року серія АГС № НОМЕР_1 ), він дізнався про його звільнення з роботи, про що ним зроблена відповідна відмітка у наказі № 1 від 11 січня 2016 року про його ознайомлення. Отже, вважає звільнення незаконним і просить поновити його на роботі. На обґрунтування позовних вимог, щодо компенсації моральної шкоди зазначає, що у зв`язку з незаконним його звільненням під час хвороби йому спричинена значна шкода, що полягає у втраті нормальних життєвих зв`язків з оточуючими, завданні шкоди діловій та професійній репутації, порушенні конституційного права на працю.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив визнати незаконними дії відповідача щодо видачі наказу від 11 січня 2016 року № 1-к щодо звільнення його з роботи та скасувати його; поновити його на роботі з 11 січня 2016 року на посаді, яку він займав до звільнення з окладом згідно з штатного розкладу; зобов`язати відповідача виплатити заробітну плату, згідно з штатного розкладу, за весь період вимушеного прогулу від роботи з урахуванням індексації; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено, що підписання ним заяви про звільнення його з роботи за власним бажанням відбулося під тиском відповідача. Крім того, виходив з того, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, а тому суди не вбачали підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно досліджено докази у справі, що призвело до неправильного вирішення спору.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Рух справи
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У січні 2018 року ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.