Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 488/1844/16-ц
провадження № 61-7456св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2017 рокуу складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Самчишмної Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім?єю, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку будинку.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 .
З 1968 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
02 жовтня 1976 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб.
Під час сумісного життя ОСОБА_4 отримано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку. Згодом ними разом було збудовано житловий будинок на вказаній земельній ділянці, в який вони вселилися.
Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано в спірному будинку.
Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 14 листопада 2007 року визнано за ОСОБА_4 право власності на спірний житловий будинок, який він збудував без належного дозволу відповідних органів та, на підставі цього рішення, 23 січня 2008 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на будинок. При цьому допущена помилка в зазначеній адресі нерухомого майна вказана "вулиця" замість "провулку".
При зверненні до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, набутому під час шлюбу, ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із тим, що нотаріусу неможливо встановити склад спільного майна подружжя, адресу ( вулиця чи провулок), а також те, що у спадкоємиці наявний спір щодо частки належного їй майна, набутого подружжям за час шлюбу.
ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд: визнати житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю; визначити частки в спірному житловому будинку по 1/2 частці за нею та її померлим чоловіком; визнати за нею право власності на 1/2 частку спірного будинку та встановити факт спільного її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю, з 1968 року по 02 жовтня 1976 рік.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 27 березня
2017 року визнано, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 належав на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та спадкодавцю ОСОБА_4
Визначено, що частка ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у праві спільної власності на будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 складає - по 1/2 частці кожному.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 з 1968 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт спільного проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_4 з 1968 року по 02 жовтня 1976 року підтверджується належними та допустимим доказами у справі. Крім того, оскільки право власності на спірний будинок набуте спадкодавцем за рішенням суду у 2007 році в період перебування в шлюбі з позивачкою, то є підстави для визнання будинку їх спільною сумісною власністю та визначення, що кожному з них належить по 1/2 його частки.
Додатковим рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від
17 липня 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 27 березня
2017 року та додаткове рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 17 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім?єю, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку будинку відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що положення Кодексу про шлюб та сім`ю Української РСР не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, а тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року не ґрунтується на вимогах закону. ОСОБА_1 не надано відповідних доказів, які б підтверджували ступень її участі працею та грошовими коштами у будівництві будинку у період сумісного проживання зі спадкодавцем з 1968 року по
1975 рік. Питання набуття права власності у 1975 році регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", згідно якого підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства, а тому факт реєстрації права власності на спірне будинковолодіння 23 січня 2008 року не свідчить про набуття померлим ОСОБА_4 права власності на нього.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 27 березня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, не взяв до уваги доводи позовної заяви про те, що ОСОБА_1 проживала разом із спадкодавцем у період з 1968 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року і вони спільною працею, доходами і трудовими зусиллями створили спільне майно.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з рішенням виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 18 червня 1968 року та договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з числом кімнат від однієї до п`яти включно від 01 липня 1968 року ОСОБА_4 надана в безстрокове користування земельна ділянка в АДРЕСА_1 для будівництва одноповерхового житлового будинку та споруд зі строком завершення будівництва до 18 червня 1971 року.
02 жовтня 1976 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб.
Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 14 листопада 2007 року визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку літ. "А" житловою площею 42,6 кв. м, загальною площею 55,9 кв. м з прилеглими до нього стінами та господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Зобов`язано Миколаївське МБТІ внести в єдиний реєстр державної реєстрації право власності на вказане нерухоме майно.