Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 522/21127/13-ц
провадження № 61-7302св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, в якому просив суд усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши спосіб його участі у спілкуванні та вихованні сина шляхом надання систематичних побачень з дитиною кожної суботи та неділі з 09 години суботи по 20 годину неділі, з обов`язковим поверненням дитини до постійного місця проживання, а також в інший час - за домовленістю сторін на нейтральній території будь-яких дитячих розважальних комплексів, в інших місцях масового відпочинку: парках, скверах, пляжах, спортивно-ігрових майданчиках, що знаходяться на території міста Одеси та міста Миколаєва, святкування з сином Нового року, Різдва, Пасхи, дня народження в місці проживання батька.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що з 2009 року по травень 2013 року він проживав з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_3 З моменту народження дитини він піклувався про неї, приймав участь у вихованні та розвитку дитини, матеріально забезпечував сім`ю. Проте з травня 2013 року сімейні відносини між сторонами були припинені і відповідач разом з дитиною переїхала до міста Миколаєва. За домовленістю з ОСОБА_2 він зустрічався із сином щотижня в суботу та неділю. Однак згодом відповідач стала чинити йому перешкоди у побаченні з дитиною, змінила номер телефону та не впускала його до квартири, де вони з сином проживали. Оскільки він бажає спілкуватися з сином, приймати участь в його вихованні, сприяти його розвитку, забезпечувати повноцінне життя дитини, просив задовольнити позов.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2013 року позов задоволено. Усунено ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина шляхом надання систематичних побачень з дитиною кожної суботи та неділі з 09 години суботи по 20 годину неділі, з обов`язковим поверненням дитини до постійного місця проживання, а також в інший час - за домовленістю сторін на нейтральній території будь-яких дитячих розважальних комплексів, місцях масового відпочинку: парках, скверах, пляжах, спортивно-ігрових майданчиках, що знаходяться на території міста Одеси та міста Миколаєва, святкування з сином Нового року, Різдва, Пасхи, дня народження у місці проживання батька. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 у час, встановлений для побачень, спілкування та спільного відпочинку.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. ОСОБА_1 бажає спілкуватися з сином, приймати участь у його вихованні, сприяти його розвитку, забезпечувати повноцінне життя дитини, однак відповідач безпідставно чинить йому перешкоди в цьому.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Усунено перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина шляхом надання систематичних побачень з дитиною кожної суботи та неділі з 10 години суботи по 15 годину неділі в присутності матері - ОСОБА_2, а також в інший час - за домовленістю сторін на нейтральній території будь-яких дитячих розважальних комплексів, місцях масового відпочинку: парках, скверах, пляжах, спортивно-ігрових майданчиках, що знаходяться на території міста Одеси та міста Миколаєва у присутності матері - ОСОБА_2 В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в інтересах дитини, враховуючи стан її здоров`я та вік, необхідно обумовити побачення позивача з малолітньою дитиною в присутності матері.
У червні 2017 року ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Заява обґрунтована тим, що апеляційний суд зробив висновок про роль батька у житті дитини, знецінення батьком образу матері, особисту прихильність дитини до кожного з батьків лише на підставі консультативного висновку практичного психолога ОСОБА_8, наданого нею за зверненням ОСОБА_2 в порядку консультації щодо виховання й оптимізації внутрішньо-сімейних взаємин. Довідки від 11 квітня 2014 року, від 17 квітня 2014 року про хворобу дитини були видані медичною сестрою Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" ОСОБА_9 . також на прохання відповідача та за вказівкою дільничного лікаря-педіатра ОСОБА_10 . Психолог ОСОБА_8 не мала достовірних і достатніх даних, які б свідчили про наявність емоційних порушень у дитини, оскільки не спілкувалася з ОСОБА_1 . Вказані обставини є істотними для справи і не були відомі заявнику на час її розгляду, оскільки встановлені у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) під №12017150030000180 від 14 січня 2017 року.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Ухвала мотивована необґрунтованістю позиції заявника про те, що постанова від 31 травня 2017 року про закриття кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР під №12017150030000180 від 14 січня 2017 року, винесена слідчим Заводського відділу поліції головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - Заводський ВП ГУНП в Миколаївській області) Зафтоновим О. О., є підставою для перегляду рішення апеляційного суду у зв`язку з нововиявленими обставинами згідно з пунктом 2 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд формально підійшов до вирішення порушеного перед ним питання і не захотів скасовувати незаконне рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року, яке було ухвалене на підставі підроблених та недостовірних доказів, на що він неодноразово звертав увагу.
У липні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що апеляційним судом надано правильну оцінку всім доводам ОСОБА_1, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду міста Одеси.
10 липня 2018 року справа № 522/21127/13-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.