ПОСТАНОВА
Іменем України
01 липня 2019 року
Київ
справа №855/184/19
адміністративне провадження №А/9901/148/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Бугаєнко Н.В.,
учасників справи:
позивача - ОСОБА_1,
представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача - Дондика О.М.,
представника третьої особи - Макушинського М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, ухвалене в складі колегії суддів: головуючого судді Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Епель О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа - Політична партія "Опозиційна платформа - за життя", про скасування постанови й зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
25 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), у якому просив:
- скасувати постанову ЦВК від 24 червня 2019 року №1265, якою відмовлено в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Політичною партією "Опозиційна платформа - за життя" в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;
- зобов`язати ЦВК зареєструвати кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1, висунутого Політичною партією "Опозиційна платформа - за життя" в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення частини другої статті 76 Конституції України та частини другої статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року №4061-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №4061-VI) не передбачають необхідності фізичного перебування особи на території України всі 365 днів на рік протягом останніх п`яти років перед днем виборів, у той час як приписами статті 1 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року №2235-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2235-III) закріплено, що громадянин має перебувати на території України абсолютну більшість днів кожного із цих п`яти річних періодів, які йдуть підряд і безпосередньо передують дню виборів. Позивач підкреслив, що хоча у період з 21 червня 2016 року по 16 грудня 2016 року він безперервно перебував поза межами України, проте така подія мала місце з причин, незалежних від його волі, а виїзд за кордон не носив приватний характер. ОСОБА_1 зазначив, що відповідачу були відомі факти, які підтверджують те, що позивач перебував у зазначений період поза межами України з незалежних від його волі обставин, але при прийнятті оспорюваної постанови від 24 червня 2019 року №1265 ЦВК залишила поза увагою такі факти та незаконно відмовила в його реєстрації.
ІІ. Фактичні обставини справи
19 червня 2019 року Політична партія "Опозиційна платформа - за життя" звернулася до ЦВК із заявою про реєстрацію кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1, висунутого на позачерговому ХХІІІ з`їзді цієї політичної партії 06 червня 2019 року в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
До вказаної заяви Політичною партією "Опозиційна платформа - за життя" були додані всі документи, передбачені статтею 55 Закону №4061-VI.
Постановою ЦВК від 24 червня 2019 року №1265 відмовлено в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1, висунутого Політичною партією "Опозиційна платформа - за життя" в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
Прийнята постанова обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не дотримано вимоги частини другої статті 76 Конституції України та частини першої статті 9 Закону №4061-VI щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року, оскільки згідно з інформацією щодо перетинання державного кордону України, наданою Державною прикордонною службою України, ОСОБА_1 10 червня 2016 року виїхав за межі України, а в`їхав на територію України 16 грудня 2016 року, про що свідчать дані протоколу про адміністративне правопорушення від 16 грудня 2016 року №106502. Тобто разовий виїзд за кордон у період з 21 липня 2016 року по 21 липня 2017 року перевищував 90 днів, а документів, які б підтверджували виїзд ОСОБА_1 за кордон не у приватних справах, до ЦВК не надходило.
Не погоджуючись із постановою ЦВК від 24 червня 2019 року №1265, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Зміст рішення суду першої інстанцій і мотиви його ухвалення
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову ЦВК від 24 червня 2019 року №1265 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1, висунутого Політичною партією "Опозиційна платформа - за життя" в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року". Зобов`язано ЦВК зареєструвати кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1, висунутого Політичною партією "Опозиційна платформа - за життя" в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року. Стягнуто з ЦВК за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що для визнання факту проживання в Україні протягом останніх п`яти років, громадянин має перебувати на її території абсолютну більшість (більше 180) днів кожного із цих п`яти річних періодів, які йдуть підряд та безпосередньо передують дню виборів. Ураховуючи надані позивачем документи та зважаючи на відсутність беззаперечних доказів перебування ОСОБА_1 у період з 10 червня 2016 року по 16 грудня 2016 року за кордоном у приватних справах і незабезпечення останнім повернення в Україну протягом 90 днів з дати виїзду з причин, що залежали від його волі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова ЦВК є такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та підлягає скасуванню. Суд першої інстанції виходив з того, що повним, всебічним і належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ЦВК зареєструвати кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1, висунутого Політичною партією "Опозиційна платформа - за життя" в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
IV. Провадження в суді апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ЦВК 29 червня 2019 року подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
ЦВК зазначає про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, винесеним із порушенням норм матеріального права. Судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано оцінки всім аргументам учасників справи, а викладені у рішенні висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Відповідач указує на те, що ОСОБА_1 не подано до ЦВК документів, які б підтверджували його виїзд за кордон не в приватних справах, а тому позивачем не дотримано вимог Конституції України та Закону №4061-VI щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року.
ЦВК стверджує, що оскаржувана постанова прийнята нею в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
Також у апеляційній скарзі відповідач звертає увагу на те, що зобов`язання ЦВК зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Адміністративний суд не може підміняти орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідного органу, яким у даному випадку є ЦВК.
30 червня 2019 року до Суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для його скасування.
30 червня 2019 року представником третьої особи - Політичної партії "Опозиційна платформа - за життя" до Суду подано пояснення на апеляційну скаргу, в якому зазначено про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції й відсутність правових підстав для задоволення скарги.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
Відповідно до положень частини другої статті 76 Конституції України та частини першої статті 9 Закону №4061-VI народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.
У частині другій статті 9 Закону №4061-VI визначено, що проживання в Україні за цим Законом означає: проживання на території в межах державного кордону України; перебування на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України; перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України в закордонних дипломатичних установах України, міжнародних організаціях та їх органах; перебування на полярній станції України; перебування у складі формування Збройних Сил України, дислокованого за межами України.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 60 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.
Частиною другою статті 60 Закону №4061-VI установлено, що рішення про відмову в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати повинно містити вичерпні підстави відмови.
В абзаці одинадцятому статті 1 Закону №2235-III закріплено, що безперервне проживання на території України - це проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.
VI. Позиція Верховного Суду
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, Суд виходить з такого.