ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 909/371/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря Низенко В.Р.
розглянувши заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківськзалізобетон"
про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/371/18
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківськзалізобетон"
про стягнення компенсації вартості акцій в сумі 265400,00 грн
за участю представників:
від позивача: не з?явився.
від відповідача: не з?явився.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківськзалізобетон" про стягнення компенсації вартості акцій в сумі 265 400,00 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019, у справі № 909/371/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
З постановленими у справі № 909/371/18 рішеннями ОСОБА_1 не погодилася та подала касаційну скаргу у якій просила скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у справі № 909/371/18 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 21.05.2019 у складі колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І. касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у справі № 909/371/18 залишено без змін.
До прийняття Верховним Судом постанови від 21.05.2019 відповідачем подано заяву від 20.05.2019 в порядку абзацу 2 частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України про відшкодування судових витрат, пов?язаних із правовою допомогою, понесених при розгляді справи № 909/371/18.
24.05.2019 Товариством з додатковою відповідальністю "Івано-Франківськзалізобетон" надіслано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/371/18 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь 22 819,33 грн витрат на правову правничу допомогу, надану відповідачу Адвокатським об?єднанням "Моріс Барістерс" на підставі договору про надання правової допомоги № 012/19-Б від 22.04.2019, шляхом залучення провідного адвоката Бабія В.В. та старшого адвоката Іванова А.О.
Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, згідно з пунктом третім частини першої, судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Дослідивши заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, судова колегія вважає, що вказана заява відповідача підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.