ПОСТАНОВА
Іменем України
28 червня 2019 року
Київ
справа №855/157/19
адміністративне провадження №А/9901/118/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
за участю:
секретаря судового засідання - Лещенко Т.П.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Єзерзької А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №855/157/19
за позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови в частині, зобов`язання вчинити дії,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, прийняте в складі колегії суддів: головуючого судді Федотова І.В., суддів Літвіної Н.М., Сорочка Є.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
24 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), у якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 22 червня 2019 року №1164 в частині відмови в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_2, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №80 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;
- зобов`язати ЦВК зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом в народні депутати, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №80 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ЦВК, відмовляючи у реєстрації ОСОБА_2 кандидатом в народні депутати, дійшла безпідставних висновків про наявність у його автобіографії істотних недоліків, що дають підстави вважати її неподаною.
На думку позивача, відсутність в автобіографії відомостей про громадську діяльність кандидата за умови, що такою діяльністю кандидат не займався, не може вважатися недоліком, що спростовує її юридичне значення.
ІІ. Фактичні обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 20 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до ЦВК із заявою про реєстрацію кандидатом в народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №80 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
Довідкою про прийняття документів підтверджується, що до вказаної заяви ОСОБА_2 надав комплект документів, який відповідає переліку, передбаченому пунктами 1- 6 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Розглянувши вказані документи, ЦВК прийняла постанову від 22 червня 2019 року №1164, якою, серед іншого, відмовила ОСОБА_2 у реєстрації кандидатом в народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №80 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
Постанова в оспорюваній частині мотивована тим, що автобіографія ОСОБА_2, приєднана до заяви про реєстрацію кандидатом в народні депутати, не містила обов`язкових відомостей про громадську діяльність (у т. ч. на виборних посадах).
Не погоджуючись з указаною постановою, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Зміст рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції керувався тим, що встановлений у пункті 2 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" перелік відомостей, що має містити автобіографія, є імперативним.
Суд першої інстанції зазначив, що приховування або неусвідомлене незазначення повного переліку обов`язкових відомостей в автобіографії створює потенційну можливість формування у виборців хибного враження про кандидата і не відповідає принципам виборчого права.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що автобіографія, яка містить неповні відомості, незалежно від того, чи був у кандидата умисел їх приховати, є нікчемною, що, в свою чергу, виключає можливість реєстрації особи, яка її подала, кандидатом у народні депутати України.
IV. Провадження в суді апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 26 червня 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, просить скасувати його рішення від 25 червня 2019 року і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що висновок суду першої інстанції про зміст юридичних наслідків, що настають у випадку незазначення в автобіографії відомостей, перелічених у пунктах 1- 6 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", є помилковим.
Позивач указує, що він не повинен був зазначати відомостей про громадську роботу, адже такої діяльності не здійснював. Позивач також переконаний, що відсутність указаних відомостей дає підстави стверджувати про наявність в автобіографії неточностей, які, з огляду на положення частини третьої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", підлягали виправленню і не могли бути підставою для визнання автобіографії неподаною.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи та надав їм правильну правову оцінку.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
Відповідно до статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року №4061-VI (далі - Закон №4061-VI) передбачено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.
Згідно з частиною другою статті 55 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів, зокрема автобіографії кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі:
1) порушення вимог частин четвертої, п`ятої статті 52 цього Закону;
2) відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону;
3) припинення громадянства України кандидата у депутати;
4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку;
5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною;
6) набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину;
7) виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону;
8) висування кандидата (кандидатів) у депутати від партії, яка здійснює пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їхньої символіки та щодо якої в установленому Кабінетом Міністрів України порядку прийнято рішення про невідповідність її діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".
Частиною третьою статті 60 Закону №4061-VI передбачено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.
VI. Позиція Верховного Суду
Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване статтею 38 Конституції України.
Відповідно до параграфа 24 Документа Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру ОБСЄ від 29 червня 1990 року наведене право особи може бути обмеженим, якщо це передбачено законом і таке обмеження є розумним і співрозмірним цілям й завданням закону.
Проте, у відповідності з пунктом 7.5 названого Документа Копенгагенської наради ОБСЄ, процедури реєстрації кандидатів не повинні бути дискримінаційними. Отож підстави для відмови в реєстрації мають бути засновані на об`єктивних критеріях і чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Краснов та Скуратов проти Російської Федерації" (заяви №17864/04 і №21396/04) від 19.07.2007, яка стосувалася дискваліфікації кандидатів у депутати до нижньої палати парламенту РФ унаслідок відсутності у поданих ними документах суттєвих біографічних даних, сформував правову позицію, відповідно до якої встановлена у національному праві вимога до кандидата у члени державного законодавчого органу надати достовірну інформацію про свою зайнятість відповідає вимогам міжнародного права, адже слугує для того, щоб надати виборцям можливість зробити обґрунтований вибір з урахуванням професійного минулого кандидата на виборну посаду. Запровадження такої вимоги не є свавільним чи необґрунтованим.