ПОСТАНОВА
Іменем України
27 червня 2019 року
Київ
справа №521/20598/15-а
адміністративне провадження №К/9901/12579/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 у складі колегії суддів: Димерлія О.О. (головуючий) Єщенка О.В., Домусчі С.Д. у справі №521/20598/15-а за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної служби роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції м. Одеси Бугрова Станіслава Олеговича, третя особа - Управління патрульної поліції у м. Одесі про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора патрульної служби роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції м. Одеси Бугрова Станіслава Олеговича (надалі - Відповідач) про:
1.1. визнання незаконними дії інспектора патрульної служби роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції м. Одеси Бугрова Станіслава Олеговича, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови серії ПС2 №688507 від 27.11.2015 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
1.2. скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №688507 від 27.11.2015 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закриття провадження у справі.
2. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.04.2016 позовні вимоги задоволено частково.
2.1. Визнано неправомірними дії інспектора патрульної служби роти №4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції м. Одеси Бугрова Станіслава Олеговича по винесенню постанови серії ПС2 №688507 від 27.11.2015.
2.2. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №688507 від 27.11.2015.
2.3. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 19.04.2016 скасовано і прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1. Постановою від 27 листопада 2017 року серія ПС2 №688507 Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу КУпАП у зв`язку із скоєнням правопорушення та накладено штраф в розмірі 425 грн, яке виразилось у тому, що позивач 27 листопада 2017 року о 02.20 год., керуючи автомобілем ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Миколаївська дорога, здійснив проїзд перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофору з вулиці Ліманна, чим порушив підпункт "е" пункту 8.7.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
5. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не спростовані належними доказами, перелік яких міститься в ст.251 КУпАП, пояснення Позивача про те, що йому рухаючись по вул. Миколаївська дорога був зелений сигнал світлофору, в свою чергу оцінюючи покази свідків (працівників патрульної поліції, що перебували в одному екіпажі з Відповідачем), суд вважав їх суперечливими та взаємовиключними, натомість будь-яких інших доказів відео чи фото фіксації безпосередньо проїзду на заборонений червоний сигнал світлофора Відповідачем надано не було.
5.1.За таких обставин суд дійшов до висновку, що постанова ПС2 №688507 від 27.11.2015 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП про накладення на позивача адміністративного стягнення в сумі 425 грн. не відповідає вимогам закону, постанова не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача.
5.2. Стосовно позовної вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то судом першої інстанції вказано, що визначення порядку виконання судового рішення є дискреційними повноваженнями Управління патрульної служби, які не можуть підмінятися судом. повноваженнями щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення приписів ч. 2 ст. 122 КУпАП, як і закриття провадження у такій адміністративній справі, наділені виключно посадові особи - працівники відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, які мають спеціальні звання, а тому закриття судом першої інстанції провадження у адміністративній справі, порушеній Відповідачем відносно Позивача, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень
6. Скасовуючи постанову суду першої інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, суд апеляційної інстанції послався на те, що покази свідків є належним доказом до скоєння Позивачем правопорушення, а тому факт вчинення Позивачем правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП є доведеним. Судом апеляційної інстанції зазначено, що доводи Позивача стосовно того, що працівники поліції не можуть бути свідками та надавати пояснення у справі не мають правового підгрунття.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 і залишити в силі постанову Малиновського районного суд м. Одеси від 19.04.2016.
7.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права. Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції дана невірна оцінка обставинам справи, оскільки саме на Відповідача покладено обов`язок доказування порушень правил ПДР, відео та фото фіксування скоєного порушення.
8. Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався.
9. Третьою особою подані заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
9.1. На обґрунтування заперечень вказує, що оскаржуване судове рішення постановлене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
10. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція):
Стаття 6. Право на справедливий суд
"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення <…>".
11. 1. Частина друга статті 19
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року)
12.1. Частина перша статті 2 Завдання адміністративного судочинства
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
12.2. Частина перша статті 6 Право на судовий захист
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
12.3. Стаття 69. Поняття доказів
1.Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
12.4. Стаття 71. Обов`язок доказування
1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
12.5. Стаття 86. Оцінка доказів
1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
13. Кодекс України про адміністративні правопорушення