ПОСТАНОВА
Іменем України
28 червня 2019 року
Київ
справа №855/159/19
адміністративне провадження №А/9901/126/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Бугаєнко Н.В.
учасники справи:
представник позивача -Лупашко Д.А.
представник відповідача - Рахнянський Б.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (судді Ісаєнко Ю.А., Земляна Г.В., Мельничук В.П.) у справі № 855/159/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
24 червня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - відповідач, ЦВК) про:
- визнання протиправною та скасування постанови ЦВК від 20 червня 2019 року № 1114 "Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1, висунутої в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 134 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" (далі - спірна постанова);
- зобов`язання відповідача зареєструвати кандидата в народні депутати України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, висунуту в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 134 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 15 червня 2019 року звернувся до ЦВК із заявою про самовисування кандидатом у народні депутати України, однак відповідач спірною постановою відмовив у реєстрації її як кандидата з тих мотивів, що в платіжному дорученні від 13 червня 2019 року № 684, яким сплачено грошову заставу, платником зазначено "ФОП ОСОБА_1 ". На думку відповідача, участь громадян України у виборчому процесі не пов`язана із здійсненням ними підприємницької діяльності, а відтак фізична особа-підприємець не може бути суб`єктом внесення грошової застави кандидата в народні депутати України відповідно до статті 56 Закону. Позивач вважає спірну постанову ЦВК протиправною, прийнятою усупереч вимог закону, оскільки ОСОБА_1 було дотримано порядок реєстрації та надано передбачений законом перелік документів, а підстава відмови в реєстрації її кандидатом у народні депутати України є необґрунтованою. Крім того, позивач вказує, що заяву про висунення кандидатом у народні депутати України подано 15 червня 2019 року, а спірну постанову відповідач виніс лише 20 червня 2019 року, в останній день подачі заяв, тим самим позбавивши права позивача у випадку наявності недоліків у пакеті документів їх виправити.
Рішенням від 25 червня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував постанову ЦВК від 20 червня 2019 року № 1114 "Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1, висунутої в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 134 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року". Зобов`язав ЦВК повторно розглянути документи щодо реєстрації ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України, висунутої в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 134 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України "Про вибори народних депутатів України". У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Приймаючи оскаржуване рішення, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що факт сплати позивачем грошової застави підтверджено належним чином, а саме по собі використання коштів кандидатом у депутати з рахунку в банку, який відкритий на його ім`я як фізичної особи-підприємця, жодним чином не свідчить про порушення вимог статей 55, 56 Закону України "Про вибори народних депутатів України" та не може бути достатньою підставою для відмови в реєстрації кандидатом в депутати. З огляду на це суд вважає, що висновок відповідача про відмову позивачу у реєстрації кандидатом в народні депутати України через зазначення у платіжному дорученні платником "ФОП ОСОБА_1 " є неправомірним, оскільки відповідний документ оформлено належним чином, а інформація у ньому дозволяє установити факт сплати грошової застави саме позивачем.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ЦВК звернулася до Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Шостого апеляційного адміністратвиного суду від 25 червня 2019 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує на те, що однією із умов реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі відповідно до статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" є внесення у встановленому розмірі та порядку грошової застави. Отже, суб`єктом внесення грошової застави є особа, яка висувається кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі в порядку самовисування. Попри це, в платіжному дорученні від 13 червня 2019 року № 684, яким сплачено грошову заставу, платником зазначено "ФОП ОСОБА_1 ". ЦВК наголошує, що право висування кандидатів у народні депутати України належить громадянам України, які мають право голосу, і участь у виборчому процесі не пов`язана зі здійсненням ними підприємницької діяльності, а відтак фізична особа-підприємець не може бути суб`єктом внесення грошової застави кандидата у народні депутати України відповідно до статті 56 зазначеного Закону. Висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні про протилежне не відповідають обставинам справи.
Також апелянт посилається на те, що положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, чітко ототожнює фізичних осіб-підприємців за правовим статусом із підприємствами, тобто учасниками господарських відносин. Водночас, чинним законодавством не передбачена можливість участі у виборчому процесі фізичної особи-підприємця у статусі кандидата у народні депутати. Отже, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" документа про внесення застави відповідно до статті 56 Закону позивачем до ЦВК не подано. На переконання відповідача, висновки Шостого апеляційного адміністративного суду про те, що спірна постанова ЦВК не відповідає критеріям правомірності, оскільки помилки і неточності, виявлені відповідачем в поданих ОСОБА_1 документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати, - не відповідають обставинам справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Лупашко Д.А. зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, з тих підстав, що ОСОБА_1 подала до ЦВК повний пакет документів, необхідний для реєстрації її кандидатом у народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, відповідно до законодавства. Мотиви, зазначені в постанові ЦВК є безпідставними та не відповідають обставинам справи, оскільки при переказі грошових коштів щодо внесення грошової застави позивач був ідентифікований банківською установою відповідно до ідентифікаційного податкового номеру ФОП ОСОБА_1, який співпадає з її ІПН як фізичної особи. Відтак, зазначення у платіжному дорученні позивача як ФОП, не є підставою для відмови у реєстрації кандидата у народні депутати України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, та просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом установлено, що 15 червня 2019 року до ЦВК надійшли документи щодо реєстрації ОСОБА_1 у народні депутати, яка балотується в одномандатному виборчому окрузі № 134 шляхом самовисування на позачергових парламентських виборах 21 липня 2019 року.
Поставною ЦВК від 20 червня 2019 року № 1114 позивачу відмовлено в реєстрації кандидата в народні депутати України, на підставі пункту 2 частини першої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України". Зазначено, що ОСОБА_1 до ЦВК не подано документа про внесення грошової застави кандидатом у народні депутати України відповідно до статті 56 Закону.
Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
За частиною 1 статті 1 Закону України від 30 червня 2004 року № 1932-IV "Про Центральну виборчу комісію" (далі - Закон № 1932-IV) Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.
Відповідно до пункту 6 статті 19 Закону № 1932-IV комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.
Отже, саме ЦВК є тим суб`єктом владних повноважень, на якого державою покладено обов`язок реалізації виборчих прав громадян України та забезпечення проведення виборчого процесу з дотриманням конституційних та законодавчих засад.
Частиною 2 статті 76 Конституції України передбачено, що народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.