ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/3647/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Публічного акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України" - Лисенка В.О.,
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Київоблгаз Збут" - Брателя О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 (у складі колегії суддів: Зубець Л.П. (головуючий), Мартюк А.І., Пашкіна С.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 (суддя Князьков В.В.)
у справі № 910/3647/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю"Київоблгаз Збут"
про стягнення 104 650 001,08 грн,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - ТОВ "Київоблгаз Збут") про стягнення 104 650 001,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 № 16-132-Н (зі змінами та доповненнями) у частині здійснення оплати поставленого природного газу у встановлений договором строк, що стало підставою для нарахування на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) 3 % річних у сумі 7 339 018,66 грн, інфляційних втрат в сумі 13 450 027,89 грн, а також з посиланням на пункт 7.2 договору - пені в розмірі 83 860 954,53 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Київоблгаз Збут" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 3 % річних в сумі 5 178 021,39 грн, пеню в розмірі 55 022 039,01 грн, інфляційні втрати в сумі 11 859 339,95 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 424 644,35 грн. У решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач, який підписав спільні протокольні рішення на суму 810 816 290,00 грн, розраховував на належне виконання відповідачем договору в іншій частині на суму 1 779 686 579,29 грн, і відповідачем не виконано прийняті на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу №16-132-Н від 30.12.2015 (зі змінами та доповненнями) в частині здійснення оплати поставленого природного газу у встановлений договором строк. При цьому судом першої інстанції було здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в якому віднесено платежі, які здійснені на виконання спільних протокольних рішень, не як передоплату за місяці, в які такі рішення підписано, а в рахунок погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку, календарної черговості виникнення заборгованості.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 в частині стягнення з ТОВ "Київоблгаз Збут" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 3 % річних в сумі 5 178 021,39 грн, пені в розмірі 55 022 039,01 грн, інфляційних втрат в сумі 11 859 339,95 грн скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ТОВ "Київоблгаз Збут" 3 % річних, інфляційних втрат і пені та зазначив, що підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у такий спосіб виявило згоду здійснити розрахунки відповідно до визначеного порядку, а, отже, погодилося зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий газ за договором від 30.12.2015 № 16-132-Н. Таким чином суд дійшов висновку, що незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2019 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у повному обсязі, рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 у частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обґрунтовує, зокрема тим, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені без урахування того, що нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат здійснено позивачем згідно з чинним законодавством та умовами договору купівлі-продажу газу; скаржник зазначав, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги та не надали належної оцінки доказам і вимогам позивача щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, не дослідили, на які саме кошти нараховано пеню, 3 % та інфляційні втрати та яким чином грошові кошти було сплачено відповідачем (власні кошти або державні субвенції).
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Київоблгаз Збут" зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 30.12.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) і ТОВ "Київоблгаз Збут" (покупець) укладено договір № 16-132-Н на купівлю-продаж природного газу.
Протягом строку дії договору сторонами вносилися до нього зміни та доповнення шляхом укладення додаткових угод № 1 від 31.01.2016, № 2 від 31.03.2016, № 3 від 30.04.2016.
За умовами цього договору, продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (пункт 1.1).
Згідно з пунктом 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
У пункті 2.1 договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 30.04.2016) сторони погодили, що постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 30.09.2016 (включно) газ обсягом до 592 137,634 тис. куб. м.
Обсяги газу, що планується передати за договором (плановий обсяг), можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу (пункт 2.1.1 договору).
Відповідно до пункту 3.2 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У пункті 11.1 договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 30.04.2016) визначено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.09.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято для подальшої реалізації побутовим споживачам природний газ на загальну суму 2 590 502 869,29 грн, а саме: у січні 2016 року на суму 708 034 829,14 грн; у лютому 2016 року на суму 564 127 201,08 грн; у березні 2016 року на суму 545 193 000,34 грн; у квітні 2016 року на суму 255 980 762,75 грн; у травні 2016 року на суму 133 076 638,19 грн; у червні 2016 року на суму 84 642 379,55 грн; у липні 2016 року на суму 88 327 442,30 грн; у серпні 2016 року на суму 88 175 272,34 грн; у вересні 2016 року на суму 122 945 343,60 грн Зазначені обставинами підтверджуються актами приймання-передачі природного газу за відповідний період, які підписано представниками сторін та скріплено печатками.
На виконання умов договору позивач протягом січня-вересня 2016 року здійснив на користь відповідача подачу та безперервне транспортування природного газу та отримав оплату за нього на загальну суму 2 590 502 869,29 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, випискою по операціям за період з 19.01.2016 по 20.12.2016 та відповідними розрахунками позивача.
Остаточний розрахунок перед позивачем за природний газ, поставлений за договором у січні-вересні 2016 року, було здійснено 20.12.2016.
Розрахунки за договором здійснювалися наступним чином: - шляхом перерахування частини оплати за поставлений природний газ на суму 1 779 686 579,29 грн з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ"; - шляхом оплати іншої частини вартості поставленого природного газу в сумі 810 816 290,00 грн за рахунок коштів, отриманих в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Також судами установлено і це підтверджено матеріалами справи, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації, ТОВ "Київоблгаз Збут" і ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, а саме: № 698 від 19.02.2016 на суму 107 000 000,00 грн; № 699 від 19.02.2016 на суму 280 000 000,00 грн; № 2001 від 22.07.2016 на суму 1 833 321,00 грн; № 2021 від 22.07.2016 на суму 140 000 000,00 грн; № 2023 від 22.07.2016 на суму 74 844 468,00 грн; № 2132 від 16.08.2016 на суму 207 138 501,00 грн.
У пункті 2.5 цих спільних протокольних рішень визначено, що відповідач перераховує позивачу грошові кошти за природний газ, наданий в 2016 році, згідно з договором від 30.12.2015 №1 6-132-Н з таким записом в графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, дата і номер спільного протокольного рішення, за природний газ 2016 року, договір №16-132-Н від 30.12.2015, сума ПДВ".
За умовами розділу 3 спільних протокольних рішень, сторони зобов`язалися:
- забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України і Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688;
- перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона - до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок;
- оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів, у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення;
- забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою спільним протокольним рішенням.
Спільні протокольні рішення було виконано у повному обсязі на суму 810 816 590,00 грн (із загальної суми 2 590 502 869,29 грн), що не заперечувалося сторонами у справі. Зокрема, судами встановлено, що: 107 000 000,00 грн (спільне протокольне рішення №698 від 19.02.2016) сплачено 04.03.2016 згідно з платіжним дорученням № 12 від 03.03.2016; 280 000 000,00 грн (спільне протокольне рішення №699 від 19.02.2016) сплачено 29.03.2016 згідно з платіжним дорученням №13 від 03.03.2016; 1 833 321,00 грн. (спільне протокольне рішення № 2001 від 22.07.2016) сплачено 27.07.2016 згідно з платіжним дорученням №27 від 25.07.2016; 140 000 000,00 грн (спільне протокольне рішення №2021 від 22.07.2016) сплачено 29.07.2016 згідно з платіжним дорученням №26 від 25.07.2016; 74 844 468,00 грн (спільне протокольне рішення №2023 від 22.07.2016) сплачено 03.08.2016 згідно з платіжним дорученням №28 від 25.07.2016; 207 138 501,00 грн (спільне протокольне рішення №2132 від 16.08.2016) сплачено 02.11.2016 згідно з платіжним дорученням №33 від 01.11.2016.
Також судами установлено, що доказів порушення відповідачем умов спільних протокольних рішень позивачем надано не було.
Відповідно до умов договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативом розподілу коштів, затвердженого відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (пункт 6.2).
Положеннями пункту 1.2 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України і Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, яким сторони керувалися під час підписання відповідних спільних протокольних рішень, визначено, що розрахунки, передбачені у пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форму якого наведено у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.