ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 752/1115/17
Провадження № 14-175цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_2,
відповідачі: головний державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Голосіївський РВ ДВС) Кузьменко Любов Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ОСОБА_3
на постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у складі колегії суддів Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС Кузьменко Л. М., ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання незаконними дій, визнання незаконними та скасування постанови й акта та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив:
- визнати незаконними дії головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС Кузьменко Л. М. щодо прийняття постанови від 17 січня 2015 року про передачу предмета іпотеки ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та акта про реалізацію предмета іпотеки від 17 січня 2015 року у виконавчому провадженні № 40531246;
- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС Кузьменко Л. М. від 17 січня 2015 року у виконавчому провадженні № 40531246, якою передано іпотечне майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 62 кв. м, власником якої є ОСОБА_2, вартістю 1 876 120,00 грн, стягувачу ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" у рахунок погашення боргу в розмірі 2 047 197,92 грн за виконавчим листом № 2-1460/11, виданим Голосіївським районним судом міста Києва 30 листопада 2012 року;
- визнати незаконним і скасувати акт головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС Кузьменко Л. М. про реалізацію предмета іпотеки від 17 січня 2015 року у виконавчому провадженні № 40531246 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1460/11, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 30 листопада 2012 року.
На обґрунтування вказаних вимог позивач вказував, що 30 листопада 2012 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на виконання рішення цього ж суду від 05 січня 2011 року про стягнення з нього на користь Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" (далі - АКБ "Східно-Європейський банк") заборгованість за кредитним договором від 22 листопада 2005 року у розмірі 2 047 197 грн 92 коп.
Також позивач зазначав, що 04 листопада 2013 року головним державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа та накладено арешт на все його майно.
02 липня 2014 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва змінено сторону стягувача у вказаному виконавчому провадженні з АКБ "Східно-Європейський банк" на ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".
Вартість його майна, а саме предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1,визначена державним виконавцем на підставі звіту суб`єкта оціночної діяльності, яка станом на 19 вересня 2014 року становила 1 876 120,00 грн.
Призначені на 24 грудня 2014 року електронні торги з примусової реалізації предмета іпотеки не відбулися.
Також ОСОБА_2 зазначав, що 17 січня 2015 року головним державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС Кузьменко Л. М. прийнято постанову про передачу вказаного іпотечного майна, що належить йому на праві власності, стягувачу ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Посилаючись на те, що державним виконавцем не надсилались йому постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про зміну сторони виконавчого провадження, результати визначення вартості нерухомого майна, повідомлення про проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки, чим порушено його права та вимоги Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV), чинного на момент виникнення спірних правовідносин; державним виконавцем прийнято постанову від 17 січня 2015 року передчасно та з порушенням вимог статті 62 цього ж Закону, а також пункту 5 розділу ІІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 (далі - Тимчасовий порядок № 656/5), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2018 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС Кузьменко Л. М., ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконними дій, визнання незаконними та скасування постанови й акта.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір виник з публічно-правових відносин, предметом якого є визнання незаконними постанови та акта суб`єкта владних повноважень, а тому він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2018 року скасовано у частині закриття провадження у справі, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач звернувся до суду в порядку позовного провадження, а не оскарження дій державного виконавця, та між сторонами наявний спір про право цивільне, у зв`язку із чим спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Апеляційний суд послався на правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2018 року (провадження № 6-1655цс16) та Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року (провадження № 61-1521св17).
Короткий зміст вимог касаційної скарги ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"
У жовтні 2018 року ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі.
Узагальнені доводи ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" у касаційній скарзі
Касаційну скаргу мотивовано тим, що з огляду на зміст позовних вимог, спір виник у сфері публічно-правових відносин, а тому повинен розглядатися адміністративним судом, а не в порядку цивільного судочинства про що помилково зазначено апеляційним судом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_3 .
У жовтні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі.
Узагальнені доводи ОСОБА_3 у касаційній скарзі
Касаційну скаргу мотивовано тим, що між сторонами відсутній спір щодо цивільного права, а справа згідно зі статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 20 листопада 2018 року та 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаними касаційними скаргами, а ухвалоювід 20 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Суди встановили, що 25 січня 2011 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва стягнуто із ОСОБА_2 на користь АКБ "Східно-Європейський банк" заборгованість за кредитним договором від 22 листопада 2005 року у розмірі 2 047 197,92 грн.
30 листопада 2012 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на виконання вищевказаного судового рішення.
04 листопада 2013 року головним державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС Кузьменко Л. М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа та накладено арешт на все майно боржника.
02 липня 2014 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва змінено сторону стягувача у вказаному виконавчому провадженні з АКБ "Східно-Європейський банк" на ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".
Вартість майна позивача, а саме предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, визначена державним виконавцем на підставі звіту суб`єкта оціночної діяльності, яка станом на 19 вересня 2014 року становила 1 876 120,00 грн.
Призначені на 24 грудня 2014 року електронні торги з примусової реалізації предмета іпотеки не відбулися.
17 січня 2015 року головним державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС Кузьменко Л. М. прийнято постанову про передачу іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, вартістю 1 876 120,00 грн стягувачу ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" у рахунок погашення вищевказаної заборгованості за кредитним договором.
Цього ж дня головним державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС Кузьменко Л. М. видано акт про реалізацію предмета іпотеки, згідно з яким прилюдні торги, що проходили 24 грудня 2014 року, визнано такими, що не відбулися та майно не реалізовано, оскільки від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція. Стягувач (іпотекодержатель) виявив бажання залишити за собою непродане майно шляхом заліку забезпечених вимог у рахунок ціни майна в порядку, передбаченому статтею 47 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV).
Як убачається з договору купівлі-продажу від 08 грудня 2015 року ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" відчужило належну йому згідно із свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Корольчук О. С. 22 січня 2015 року, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 січня 2015 року, квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_3 .
Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
У пункті 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час подання позову до суду) зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.