Постанова
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 712/11509/17
провадження № 51-8083 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Вергізової Л.А.,
захисників Дубинського В.М., Мельника С.Є.,
засудженого ОСОБА_1 ( у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Дубинського В.М. та Мельника С.Є. на вирок Соснівського районного суду міста Черкаси від 30 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 11 травня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017251010005066, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Соснівського районного суду міста Черкаси від 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано період його попереднього ув`язнення з 17 червня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а період з 21 червня 2017 року по 30 листопада 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено цивільний позов, а також питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 11 травня 2018 року апеляційні скарги захисників залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 16 червня 2017 року приблизно о 22:30 годині, знаходячись на території Черкаського міського парку Перемоги у м. Черкаси, умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин наніс ОСОБА_2 руками та ногами багаторазові, цілеспрямовані удари по тулубу та голові, чим заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть ОСОБА_2
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Дубинський В.М. просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_1, перекваліфікувавши дії на ст. 124 КК України тому, що він захищався від посягання потерпілого, та призначити йому покарання в межах санкції даної статті. Крім того, вважає, що обвинувальний акт затверджений неуповноваженим прокурором Крижевським Д.В., який не входив в групу прокурорів у даному провадженні.
Захисник Мельник С.Є. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. На підтвердження своєї позиції, висловлює доводи, аналогічні доводам захисника Дубинського В.М. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не встановив мотив вчиненого діяння. Вказує про невідповідність судових рішень вимогам статей 370,374 КПК. В свою чергу, апеляційний суд, вказані недоліки не усунув, всупереч вимог ст.404 КПК, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит свідків.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений та його захисники вимоги касаційних скарг підтримали та просили задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарг сторони захисту.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Перевіряючи доводи касаційних скарг сторони захисту, Суд виходить з фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Посилання захисників про те, що обвинувальний акт затверджений неуповноваженим прокурором Черкаської місцевої прокуратури Крижевським Д.В. не заслуговують на увагу .
Стаття 37 КПК України визначає, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Частина 3 даної норми наділяє керівника відповідного органу прокуратури, у разі неможливості участі у кримінальному провадженні визначеного прокурора, повноваження прокурора покласти на іншого прокурора. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.
Відповідно до постанови першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури про зміну групи прокурорів від 12 вересня 2017 року, прокурор Крижевський Д.В. входив до групи прокурорів у провадженні, був одним із процесуальних керівників, а тому беззаперечно мав повноваження на затвердження обвинувального акту.
Касаційні доводи сторони захисту про необхідність перекваліфікації дій засудженого на ст. 124 КК України тому, що він заподіяв тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, захищаючись від дій потерпілого, є безпідставними.
Суд нагадує, що стан необхідної оборони виникає як в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Для кваліфікації злочину за ст. 124 КК, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження повинно бути вчиненим з метою захисту охоронюваних правом інтересів від суспільно небезпечних посягань, але з перевищенням меж необхідної оборони. Перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони є обов`язковою умовою.