ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 645/212/18
провадження № 14-183цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Немишлянського району Харківської міської ради (далі - УПСЗН),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 червня 2018 року у складі судді Шарка О. П. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2018 року у складі колегії суддів Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до УПСЗН про зобов`язання вчинити дії з продовження субсидій, відшкодування майнової та моральної шкоди та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив зобов`язати УПСЗН продовжити йому надання державних субсидій на сплату комунальних послуг з 01 травня 2017 року, відшкодувати майнову та моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у квітні 2015 року УПСЗН призначило йому субсидію на сплату комунальних послуг, а в квітні 2016 року продовжило її на 2016 рік.
У квітні 2017 року від відповідача він отримав листа про нарахування субсидії за квітень 2017 року, а на подальший період субсидія не була нарахована у зв`язку з тим, що був змінений порядок її нарахування та у зв`язку зі значним обсягом робіт розрахунок субсидій затримувався на невизначений час.
У серпні 2017 року він дізнався про те, що йому відмовлено в нарахуванні субсидії, оскільки у нього є заборгованість, що перевищує два місяці, зі сплати комунальних послуг.
Зазначав, що заборгованість у нього утворилася зі сплати комунальних послуг тільки за послуги з вивозу побутових відходів у розмірі 28,50 грн, яку він сплатив 04 вересня 2017 року. Крім того, наявність вказаної заборгованості не є підставою для припинення надання раніше призначеної субсидії, оскільки розмір такої заборгованості менший ніж передбачений законом.
Такими неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилася в тому, що він як інвалід ІІ групи був змушений докладати додаткових зусиль для відстоювання своїх прав у різних державних установах, внаслідок чого відчував психічні та фізичні страждання, стрес, що призвело до погіршення стану здоров`я.
Позивач був змушений їздити до комунальних підприємств, соціальних, правозахисних і лікувальних закладів та витратив грошові кошти на отримання правової допомоги за оформлення скарг та звернень, отримання правової, медичної допомоги, відновлення фізичного стану, придбання ліків, ремонт милиць та взуття.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що справа за суб`єктним складом сторін та сутністю спору підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, однак позивач обрав неналежний спосіб захисту. З огляду на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, суд вважав, що відсутні підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 червня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд керувався тим, що спір не пов`язаний з договірними відносинами щодо отримання та оплати комунальних послуг, а є публічно-правовим, оскільки відповідачем є орган державної влади, спір виник щодо реалізації повноважень цього органу з призначення субсидій, тому цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення у порядку адміністративного судочинства на підставі статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд повинен був вирішити питання юрисдикції спору під час прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, а не після ухвалення рішення у справі. Зазначав, що апеляційний суд мав вирішити питання юрисдикційності спору під час відкриття апеляційного провадження, а не призначати справу до розгляду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 04 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції установив, що ОСОБА_2, який є інвалідом ІІ групи, з квітня 2015 року до квітня 2017 року отримував субсидію на оплату житлово-комунальних послуг.
Для призначення житлової субсидії позивачу на наступний період з травня 2017 року УПСЗН надіслало запити до підприємств - виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, а саме: Комунального підприємства (далі - КП) "Харківські теплові мережі", Акціонерної компанії "Харківобленерго", КП "Комплекс з вивозу побутових відходів", КП "Харківводоканал", Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Харківгаз збут", КП "Жилкомсервіс", щодо простроченої заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно з витягом з переліку осіб, які користувалися субсидією в опалювальний період 2016/2017 роки, із зазначенням заборгованості, у ОСОБА_2 наявна сума простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, а саме: ТОВ "Харківгаз збут" - 861,44 грн, КП "Харківські теплові мережі" - 26 795,49 грн, КП "Комплекс з вивозу побутових відходів" - 406,45 грн.
У листах від 06 жовтня 2017 року № Р-509.01.-28, від 06 лютого 2018 року № Р-52.01.-28 УПСЗН повідомило ОСОБА_2 про отриману інформацію від підприємств - надавачів житлово-комунальних послуг щодо наявності у нього простроченої понад два місяці заборгованості з оплати послуг. Також повідомило, що на наступний термін з травня 2017 року розрахунок субсидії буде зроблено після документального підтвердження сплати заборгованості або укладання договору про реструктуризацію боргу. У разі незгоди з сумою боргу, для вирішення цього питання позивачу необхідно звернутися до організації виробника цих послуг.
У поданому до суду у порядку цивільного судочинства позові ОСОБА_2 просив:
- зобов`язати УПСЗН продовжити йому надання державних субсидій на сплату комунальних послуг з 01 травня 2017 року;
- відшкодувати майнову та моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.
Велика Палата погоджується з висновками апеляційного суду, що спір, який виник між сторонами у справі, є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства з огляду на таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-третє, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.