Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 761/618/17-ц
провадження № 61-26614св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національна академія державного управління при Президентові України,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2018 року у складі суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Шахової О. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національної академії державного управління при Президентові України про визнання неправомірним та скасування наказу № 39-в від 07 грудня 2016 року "Про застосування дисциплінарного стягнення", визнання незаконним та скасування наказу № 799-ос від 19 грудня 2016 року "З особового складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача кафедри управління національним господарством та економічної політики, поновлення на посаді завідувача кафедри управління національним господарством та економічної політики, стягнення з Національної академії державного управління при Президентові України компенсації за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням у розмірі 88 288 грн.
Позов обґрунтовував тим, що він працював у Національній академії державного управління при Президентові України з 01 вересня 2011 року на різних посадах. Наказом № 39-в від 07 грудня 2016 року йому оголошено догану за порушення трудової дисципліни, пов`язане з відсутністю контролю за організацією звітування ОСОБА_2 - аспіранта кафедри управління національним господарством та економічної політики Національної академії державного управління при Президентові України. Наказом № 799-ос від 19 грудня 2016 року його звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строкового трудового договору на. Зазначав, що його звільнення відбулось незаконно, оскільки відповідно до умов контракту з науково-педагогічним працівником від 01 вересня 2011 року він призначений на посаду завідувача кафедри економічної теорії та історії економіки на термін з 01 грудня 2011 року по 30 листопада 2018 року. Догану йому також оголошено незаконно, оскільки він не був ознайомлений з документами, на підставі яких його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме: службовою запискою першого віце-президента ОСОБА_3 та листом Служби безпеки України № 2-3-1-34416 від 17 жовтня 2016 року. Крім того, відповідних письмових пояснень від нього не відібрано.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково, визнано незаконним наказ №39-в від 07 грудня 2016 року "Про застосування дисциплінарного стягнення", визнано незаконним наказ № 799-ос від 19 грудня 2016 року "З особового складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача кафедри управління національним господарством та економічної політики, поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри управління національним господарством та економічної політики, стягнуто з Національної академії державного управління при Президентові України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в якості компенсації за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням у розмірі 88 288 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач стверджує, що між Національною академією та ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір на визначений строк, встановлений за погодженням сторін з 01 вересня 2016 року по 31 грудня 2016 року, тому 31 грудня 2016 року позивача звільнено за закiнченням строку, на який було укладено договір. Разом з тим, з трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 призначений на посаду завідувача кафедри економічної теорії та історії економіки по 31 серпня 2018 року за контрактом як обраний за конкурсом, та у подальшому переведений на посаду завідувача кафедри управління національним господарством та економічної політики за статтею 32 КЗпП України за його згодою по 30 листопада 2018 року за строковим трудовим договором, на умовах контракту як обраний за конкурсом. Стороною відповідача не надано до суду контракту, що був укладений між ОСОБА_1 та Національною академією державного управління при Президентові України, однак з трудової книжки вбачається, що позивач став переможцем конкурсу на посаду завідувача кафедри управління національним господарством та економічної політики та між сторонами укладено контракт строком дії до 31 листопада 2018 року. За таких обставин, слід визнати наказ № 799-ос від 19 грудня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача кафедри управління національним господарством та економічної політики незаконним, а позивач підлягає поновленню на роботі, оскільки звільнення останнього відбулося без достатніх на те правових підстав. При цьому, суд не наділений повноваженнями скасовувати незаконні накази, оскільки це є втручанням у адміністративну діяльність юридичної особи, відтак, позовна вимога щодо скасування заначеного наказу задоволенню не підлягає. Стосовно визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, слід зазначити, що відповідачем не надано до суду контракту, що укладався між сторонами, суд позбавлений можливості перевірити обов`язки та відповідальність позивача, а відтак відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 як завідувач кафедри був відповідальним за контроль присутності аспірантів під час розгляду та складення документів відносно них, а також що до останнього можливо застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Разом з тим, зазначення начальником управління підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України ОСОБА_4 у службовій записці про покладення контролю виконання та особистої відповідальності за якісне написання аспірантом дисертації на наукового керівника не може сприйматися судом як беззаперечний доказ покладення таких обов`язків на ОСОБА_1 та його відповідальності за їх неналежне виконання.За таких обставин, наказ Національної академії державного управління при Президентові України № 39-в від 07 грудня 2016 року "Про застосування дисциплінарного стягнення"слід визнати незаконним, оскільки оголошення догани ОСОБА_1 відбулося із порушенням встановленої процедури дослідження дисциплінарного проступку, а також стороною відповідача не доведено, що ОСОБА_1 взагалі є відповідальною особою за встановлені порушення. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 у розмірі 88 288 грн.
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року в частині в частині визнання наказу № 799-ос від 19 грудня 2016 року про звільнення, поновлення на роботі та компенсації за час вимушеного прогулу - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення до позивача зазначено службову записку першого віце-президента та лист Служби безпеки України № 2-3-1-34416 від 17 жовтня 2016 року. Разом з тим, в ході розгляду справи відповідачем не надано належних доказів покладення на позивача обов`язків щодо контролю присутності аспірантів під час розгляду та складення документів, і що їх присутність є обов`язковою, а також щодо відповідальності позивача за їх неналежне виконання. Наказом від 26 серпня 2015 року № 469-к ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача кафедри управління національним господарством та економічної політики 31 серпня 2015 року у зв`язку із закінченням строкового трудового договору. На підставі написаної позивачем заяви від 27 серпня 2015 року та наказу від 31 серпня 2015 року № 474-к ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача кафедри управління національним господарством та економічної політики до заміщення вакантної посади в установленому порядку, за строковим трудовим договором на визначений строк, встановлений погодженням сторін, з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2016 року. На підставі написаної позивачем заяви від 30 серпня 2016 року та наказу від 31 серпня 2016 року №452-ос ОСОБА_1 продовжено строк трудового договору, встановлений за погодженням сторін, з 01 вересня по 31 грудня 2016 року. На підставі наказу від 19 грудня 2016 року № 799-ос, ОСОБА_1 звільнено 31 грудня 2016 року у зв`язку із закінченням строкового трудового договору. Таким чином, суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання наказу № 799-ос від 19 грудня 2016 року "З особового складу" в частині звільнення позивача з посади завідувача кафедри управління національним господарством та економічної політики незаконним, оскільки звільнення ОСОБА_1 було правомірним. А тому відсутні правові підстави для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині ухвалення нового рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що він призначений на посаду завідувача кафедри економічної теорії та історії економіки по 31 серпня 2018 року за контрактом, вказаний контракт не розірвано, відсутність цього контракту у письмовій формі не свідчить про його недійсність з огляду на положення статті 218 ЦК України. Укладаючи цей контракт, він сподівався на те, що має гарантований строк роботи по 31 серпня 2018 року. У разі, якби він був ознайомлений з умовами роботи, за якими він мав би щорічно укладати трудові угоди, він би не погодився укласти контракт. Змінюючи структуру штатного розпису, відповідач пропонував йому зміни трудових відносин, проте в межах діючого контракту. Крім того, при поданні апеляційної скарги відповідач не сплатив судовий збір, проте апеляційний суд прийняв указану скаргу до провадження.
(2) Позиція відповідача
У відзиві на касаційну скаргу Національна академія державного управління при Президентові України зазначає, що положення статей 217, 218 ЦК України щодо умов укладення контракту та недодержання форми не можуть бути застосовані до правовідносин щодо укладеного трудового договору, оформлено наказом від 31 серпня 2015 року № 474-к, оскільки позивача було переведено на іншу посаду за його заявою з укладенням нового трудового договору. Будь-які зміни у трудових відносинах відбувалися на підставі власноручно написаної заяви ОСОБА_1 з подальшим оформленням відповідного наказу, що є досягненням істотних умов трудового договору. Сплата судового збору за подання апеляційної скарги підтверджується відповідним платіжним дорученням, що міститься у матеріалах справи.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.