Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 2-629/11
провадження № 61-21554св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2016 року у складі суддів: Кожух О. А., Леска В. В., Кондора Р. Ю.,
учасники справи:
позивач - Хустський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Ізянської сільської ради Хустського району,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Агровиробниче підприємство "Ділоліс", ОСОБА_1,
третя особа - приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь Сергій Іванович,
заявник за апеляційною скаргою - акціонерне товариство "Брокбізнесбанк",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2011 року Хустський міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Ізянської сільської ради Хустського району із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агровиробниче підприємство "Ділоліс" (далі - ТОВ "АВП "Ділоліс"), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі адміністративного будинку.
На обґрунтування вимог зазначав, що проведеною перевіркою дотримання законодавства при відчуженні державного та комунального майна встановлено, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 07 жовтня 2008 року визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на нерухоме майно - нежитлову будівлю адмінбудинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, видане 27 жовтня 2004 року ТОВ "АВП "Ділоліс". Разом з тим, ТОВ "АВП "Ділоліс" 27 жовтня 2009 року відчужило вказану будівлю ОСОБА_1 Крім того, частина спірної будівлі належить Ізянській сільській раді, яка не давала згоди на відчуження частини належного їй майна. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив визнати недійсним укладений між ТОВ "АВП "Ділоліс" та ОСОБА_1 27 жовтня 2009 року договір купівлі-продажу нежитлової будівлі адміністративного будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Хустського районного суду від 13 липня 2011 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі адміністративного будинку, розташованого в АДРЕСА_1 в цілому, укладений 27 жовтня 2009 року між ТОВ "АВП "Ділоліс" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С. І.
У липні 2016 року ПАТ "Брокбізнесбанк", яке не брало участі у справі, звернулося із апеляційною скаргою на вказане рішення суду, посилаючись на те, що спірне майно 27 жовтня 2009 року передано в іпотеку банку, і на нього звернуто стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1569 від 05 липня 2010 року.
Ухвалою судді апеляційного суду Закарпатської області від 01 серпня 2016 року банку поновлено строк апеляційного оскарження заочного рішення Хустського районного суду від 13 липня 2011 року.
До початку розгляду справи апеляційним судом представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - заявлене клопотання про залишення апеляційної скарги банку без розгляду у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення без поважних причин. В обґрунтування такого клопотання ОСОБА_4 зазначала, що копія оскаржуваного рішення була направлена її довірителькою на адресу банку ще у липні 2011 року разом із заявою про припинення договору іпотеки. Крім того, копія заочного рішення Хустського районного суду від 13 липня 2011 року знаходиться у матеріалах кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 222 КК України, у якій банк визнано цивільним позивачем, і з матеріалами цієї кримінальної справи представник банку був ознайомлений 14 березня 2012 року.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Брокбізнесбанк" на заочне рішення Хустського районного суду від 13 липня 2011 року закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що в судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_1 27 липня 2011 року направила на адресу ПАТ "Брокбізнесбанк" заяву, у якій просила банк припинити договір іпотеки майна, оскільки рішенням Хустського районного суду від 13 липня 2011 року її позбавлено права власності на будівлю внаслідок скасування договору купівлі-продажу зазначеного майна, та додала до цієї заяви копію зазначеного рішення. Направлення вказаних документів на адресу банку підтверджується фіскальним чеком УДППЗ "Укрпошта" та описом вкладеного. Крім того, як вбачається з матеріалів кримінальної справи № 713/2213/12, у якій банк визнано цивільним позивачем, представнику банку було відомо про ухвалення оскаржуваного судового рішення. Так, у матеріалах кримінальної справи міститься протокол допиту представника цивільного позивача - начальника юридичного відділу Закарпатської філії АТ "Брокбізнесбанк" Захарія С. І. від 03 листопада 2011 року, а також копії судових рішень, які ухвалювались щодо нежитлової будівлі адміністративного будинку, розташованого в АДРЕСА_1, в тому числі дві копії оскаржуваного рішення. 14 березня 2012 року представник цивільного позивача Захарія С. І. особисто ознайомився з матеріалами кримінальної справи, про що свідчить відповідний протокол. Таким чином, твердження представника банку про те, що про оскаржуване рішення банку стало відомо лише 08 липня 2016 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, не відповідає дійсності, про існування такого рішення представнику банку було відомо з 14 березня 2012 року - з часу ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 713/2213/12. Отже, строк на апеляційне оскарження заочного рішення Хустського районного суду від 13 липня 2011 року було поновлено безпідставно, оскільки такий було пропущено без поважних причин.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, АТ "Брокбізнесбанк" просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що предметом оспорюваного правочину є іпотечне майно, яке за рішенням суду першої інстанції вибуло із власності іпотекодавця. Таке рішення порушує права банку як іпотекодержателя та свідчить про необхідність його залучення до участі у справі. Разом з тим, банк не був учасником справи та про оскаржуване судове рішення дізнався 08 липня 2016 року з Єдиного реєстру судових рішень.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
В апеляційній скарзі банку, поданій у липні 2016 року на заочне рішення Хустського районного суду від 13 липня 2011 року, містилось клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. На обґрунтування поважності причин пропуску строку зазначено, що банк не брав участі у даній справі та дізнався про оскаржуване судове рішення, яким суд вирішив питання про його права та обов`язки, тільки 08 липня 2016 року з Єдиного державного реєстру судових рішень у зв`язку з отриманням інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша та друга статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.