Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 528/793/16-ц
провадження № 61-20206св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року у складі судді Шпідька В. Г. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Корнієнка В. І., Карпушина Г. Л., Одринської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 08 січня 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов`язань за договором не виконує, внаслідок чого станом на 30 червня 2016 року за ним рахується заборгованість в сумі 18 046,28 грн, з яких: 623,26 грн - заборгованість за кредитом, 12 537,48 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 550,00 грн - пеня та комісія, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 835,54 грн - штраф (процентна складова).
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішенні мотивовані тим, що останній платіж на погашення заборгованості в сумі 180,00 грн ОСОБА_1 здійснив 21 грудня 2012 року, з позовом до суду ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося 14 вересня 2016 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH). Відповідач отримав кредит 08 січня 2012 року зі строком дії до 10/15, тобто до 31 жовтня 2015 року, тому строк позовної давності спливає 31 жовтня 2018 року, а банк звернувся до суду з позовом 26 серпня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі загальної суми місячних платежів, нарахованих банком за останні три роки до дня звернення до суду: за період з 30 червня 2013 року до 30 червня 2016 року - заборгованість за кредитом та процентами та за період з 30 червня 2015 року по 30 червня 2016 року - по пені.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
У частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами установлено, що згідно до умов договору від 08 січня 2012 року, укладеного у вигляді анкети-заяви та Умов і правил надання банківських послуг, між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, відповідач отримав кредит в сумі 600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку зі сплатою відсотків в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 30 червня 2016 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 18 046,28 грн, з яких: 623,26 грн - заборгованість за кредитом, 12 537,48 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 550,00 грн - пеня та комісія, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 835,54 грн - штраф (процентна складова) (а. с. 4-5).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.