Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 302/552/16-ц
провадження № 61-27553св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представники відповідача: Сокуренко Євген Сергійович, Біша Юрій Георгійович, Гриниха Тетяна Юріївна, Дурдинець Руслана Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області у складі судді Гайдур А. Ю. від 20 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Мацунича М. В. від 07 червня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", яке змінило найменування на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про визнання недійсним договору поруки.
Позовна заява мотивована тим, що у квітні 2016 року їй стало відомо, що 30 червня 2006 року нібито між нею та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір поруки № MKMWGK00000005/1, згідно умов якого вона зобов`язалася перед банком за виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором від 30 червня 2006 року № MKMWGK00000005.
Посилаючись на те, що вона не мала волевиявлення на укладання вказаного договору, оскільки не підписувала його, просила визнати недійсним договір поруки від 30 червня 2006 року № MKMWGK00000005/1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір поруки від 30 червня 2006 року № MKMWGK00000005/1, сторонами якого вказані ОСОБА_1 та ПриватБанк .
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2973,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 6778,33 грн.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки волевиявлення позивача на укладання оспорюваного договору поруки відсутнє, тому що остання його не підписувала, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи від 26 жовтня 2016 року № 4273, то в силу вимог частини першої статті 215 ЦК України вказаний правочин є недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2016 року в частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк"на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 6778,33 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у позові. У решті рішення суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про недійсність оспорюваного договору поруки в силу вимог частини першої статті 215 ЦК України відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, апеляційний суд виходив із їх недоведеності, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ФОП ОСОБА_2 має статус адвоката чи допускався ухвалою суду до участі у справі як фахівець у галузі права.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не зʼясували всіх фактичних обставин справи; не врахували, що позивач дізналася про порушення свого права під час придбання за кредитні кошти будинку та надання згоди нотаріусу на укладання договору іпотеки; позивачем не надано доказів, які б підтверджували причини пропуску позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України, та не застосували наслідки її спливу. Також заявник посилався на те, що висновок судово-почеркознавчої експертизи від 26 жовтня 2016 року № 4273 не є належним та допустимим доказом, оскільки складений з порушенням норм процесуального права та не містить достовірного висновку про факт, що доказується.
Оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються в частині вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу, то в цій частині не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить її відхилити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 302/552/16-ц з Міжгірського районного суду Закарпатської області. Зупинено виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 07 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указану справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 30 червня 2006 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, яка зазначена у графі "поручитель", було укладено договір поруки № MKMWGK00000005/1, згідно умов якого поручитель зобов`язавлася перед банком за виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором від 30 червня 2006 року № MKMWGK00000005.
Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 26 жовтня 2016 року № 4273 підпис у вигляді рукописного запису від імені ОСОБА_1, під реквізитами поручителя в графі "Підпис" в договорі поруки від 30 червня 2006 року № MKMWGK00000005/1, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.