Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа №760/23169/14-ц
провадження № 61-1545св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д.,
Мазурик О. Ф., Кравець В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: держава України в особі Святошинського районного суду міста Києва, Державне казначейство України,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Святошинського районного суду міста Києва, третя особа -Державна казначейська служба України, про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Справа розглядалась судами неодноразово та після направлення справи Верховним Судом України на новий розгляд ОСОБА_1 подав 16 серпня 2017 року заяву, оформлену у відповідності до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
Заява мотивована тим, що 28 лютого 2007 року о 07:50 годині він був затриманий на пункті пропуску "Нові Яриловичі" при в`їзді в Україну з Республіки Білорусь та доставлений до Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві.
02 березня 2007 року йому було пред`явлено обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 191 КК України, а з 28 лютого до 25 жовтня 2007 року він незаконно перебував під вартою. Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 15 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 грудня
2013 року, ОСОБА_1 було виправдано. Вказував, що порушена щодо нього кримінальна справа є виключною за характером допущених порушень права на захист, нез`ясованістю обставин, які мають значення для справи, та однобічною оцінкою наявних у ній доказів. Йому були створені штучні процесуальні перешкоди, спрямовані на порушення його права на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом. З 28 лютого 2007 року до 16 січня 2014 року він був позбавлений конституційного права на роботу у зв`язку з відстороненням його від посади на підставі незаконного затримання при черговому в`їзді в Україну у відрядження. Наголошував на тому, що саме незаконне застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у слідчому ізоляторі м. Києва, потім підписка про невиїзд та постійне кримінальне переслідування в суді, позбавило його можливості повернутись на роботу до Республіки Білорусь, де він працював до затримання, внаслідок чого не отримав заробітну плату в розмірі
610 791,69 грн та частку у статутному фонді Господарського товариства з іноземними інвестиціями "Інтерагро", що становила 94 500,00 доларів США. Також зазначав, що його дружина ОСОБА_2 здійснювала усі дії, необхідні для надання йому юридичної допомоги, тому її перебування на території України була обов`язковим, у зв`язку з чим вона звільнилася з посади директора ТОВ з іноземними інвестиціями "Інтерагро" та перебувала разом з ним у місті Києві, тому витрати на юридичні послуги мають дорівнювати втраченому нею заробітку.
Через тривале судове слідство та обрання йому запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, відсутності житла на території України він змушений був наймати житло за адресою: АДРЕСА_1, тому витрати, понесені ним згідно з договором оренди, також підлягають стягненню. У зв`язку з незаконним перебуванням під слідством та судом на території України заявник змушений був укласти угоду із третіми особами, які здійснювали догляд за його хворими батьками, та ці витрати також підлягають стягненню. Вказаними неправомірними діями були порушені його конституційні права на захист, доступ до суду, повагу до гідності, свободу та особисту недоторканість, що призвело до незаконного порушення кримінальної справи, незаконного затримання і застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та підписки про невиїзд. Тривалі страждання призвели до виникнення додаткового захворювання на серці, зокрема брадикардії, що потребує негайного оперування для відновлення стану здоров`я. Також зазнав моральних страждань внаслідок втрати роботи та житла на території Республіки Білорусь, поширення відносно себе неправдивої інформації про вчинення кримінального правопорушення, неможливості виїхати до Республіки Білорусь до своїх батьків під час їх хвороби, та на поховання матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв`язку з викладеним та з урахуванням уточнених вимог просив визначити відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірах та порядку, передбачених статтями 3, 12, 13 Закону України від 01грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органівдосудового розслідування, прокуратури і суду", постановити ухвалу по суті заявлених вимог у відповідності до статей 2, 13 вказаного Закону та стягнути на його користь відшкодування матеріальної шкоди в загальному розмірі 3 475 398,29 грн та 108 300,00 доларів США та відшкодування моральної шкоди в розмірі 9 900 000,00 грн та 35 000,00 доларів США.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Останньою ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України у 2017 році на користь ОСОБА_1, відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 5 837 173,29 грн, моральної шкоди у розмірі 9 100 440,00 грн, всього стягнуто 14 937 613, 29 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у зв`язку з незаконним засудженням заявнику було заподіяно матеріальну та моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню шляхом стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України. Відшкодуванню підлягає заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконний дій та суми, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги; витрати, понесені ним за найм житла; за договором про догляд за батьками; моральна шкода та витрати на лікування, які підтверджені належними та допустимими доказами. Відшкодування витрат, пов`язаних із відновленням права власності, втрати можливості поновлення на роботі, розрахунок якого суду не надано та втрати трудового стажу для перерахування пенсії задоволенню не підлягають, оскільки є недоведеними. Заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом прийняття ухвали суду.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року ухвалу суду першої інстанції від 11 вересня 2017 року скасовано з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції мав розглядати заяву ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", разом з тим при її розгляді він застосував принципи змагальності, диспозитивності та рівності учасників процесу, що є притаманним лише позовному провадженню. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції не витребував необхідні документи від відповідних державних та громадських організацій, та керувався лише документами наданими заявником, чим порушив вимоги пункту 12 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41 (далі - Положення). Таким чином, розглядаючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції, порушив порядок, встановлений законом для її вирішення.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуальногоправа, просив скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким вирішити питання по суті.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції переглядаючи вказану справу, не перевірив, чи є у особи, яка звернулася до нього з апеляційною скаргою, право на оскарження судового рішення. Зазначає, що Державна казначейська служба України була обізнана про розгляд вказаної справи, однак жодних документів щодо визначення розміру відшкодування моральної чи матеріальної шкоди не подавала. Вказує про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив та не з`ясував обставин, які мають значення для справи, натомість перейшов на сторону Державної казначейської служби України забувши про свій обов`язок бути об`єктивним та неупередженим. Зазначає, що ним були надані належні та допустимі докази на підтвердження дійсного розміру завданої незаконним засудженням шкоди, яким суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки. Наголошує, що у зв`язку з незаконними діями судових органів знаходиться у безперервному судовому процесі, який триває вже більше дванадцяти років та призводить лише до обґрунтованого збільшення шкоди, яка підлягає відшкодуванню через тривалий термін судової тяганини, суддівських помилок, суб`єктивності суддів, які у будь-який спосіб намагаються зменшити розмір відшкодування завданої йому шкоди.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що судове рішення апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що 28 лютого 2007 року о 07:50 годині ОСОБА_1 був затриманий на пункті пропуску "Нові Яриловичі" при в`їзді в Україну з Республіки Білорусь та доставлений до Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві.
02 березня 2007 року йому було пред`явлено обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, в подальшому відносно позивача було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2007 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, та призначено покарання у вигляді одного року трьох місяців та 24 днів обмеження волі. Цим вироком було змінено запобіжний захід із тримання під вартою в слідчому ізоляторі № 13 м. Києва Державного департаменту України з питань виконання покарань до вступу вироку у законну силу на підписку про невиїзд з постійного місця проживання та звільнено позивача з-під варти в залі суду негайно.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 березня 2010 року вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2007 року скасовано, кримінальну справу направлено на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
14 жовтня 2011 року прокуратурою Святошинського району міста Києва відносно заявника було змінено пред`явлене обвинувачення за частиною четвертою статті 191 КК України на обвинувачення за частиною другою статті 367 цього Кодексу.