Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 334/4470/15-ц
провадження № 61-6281св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2016 року у складі судді Мусієнко Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А., Воробйової І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк") про захист прав споживачів, стягнення процентів, пені, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 24 вересня 2013 року між ним та ПАТ "Платинум Банк" укладений договір про розміщення вкладу "Готівка щомісяця" № 00200042, згідно з яким банк прийняв від вкладника грошові кошти у розмірі 10 600,00 доларів США та зобов`язався його повернути 24 березня 2015 року й сплатити за користування вкладом 10,5 % річних.
Внесення коштів на депозитний рахунок банку підтверджується квитанцією від 24 вересня 2013 року № 208116324.
24 лютого 2013 року між ним та ПАТ "Платинум Банк" укладений договір банківського рахунку для фізичних осіб № НОМЕР_1, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у національній валюті та/або іноземній валюті для зберігання і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів № НОМЕР_1.
24 березня 2015 року ОСОБА_1 подав до ПАТ "Платинум Банк" заяву, у якій просив з урахуванням вимог договору про розміщення вкладу "Готівка щомісяця" № 00200042 розірвати його та повернути вклад у валюті, в якій він був укладений, і провести виплату з урахуванням обмежень, введених Національним банком України.
Станом на 23 травня 2015 року ПАТ "Платинум Банк" повернув вкладнику за договором банківського вкладу від 24 вересня 2013 року лише 2 790,00 доларів США.
26 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Платинум Банк" із вимогою виконати умови зазначених вище договорів, та виплатити йому суму вкладу, за мінусом виплачених 2 790,00 доларів США, перерахувати на поточний рахунок № НОМЕР_1 та виплатити за користування вкладом у розмірі 10,5 % річних, 3 % річних за неповернення вкладу та пеню за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 3 % річних за час фактичного невиконання зобов`язання.
Однак зазначені звернення ОСОБА_1 залишилися без виконання.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ "Платинум Банк" 18 627,03 доларів США (у гривневому еквіваленті на день ухвалення судом рішення), у тому числі проценти за користування коштами - 176,44 доларів США, 3 % річних - 50,41 доларів США, пеню за прострочення виконання зобов`язання - 18 400,18 доларів США, та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Платинум Банк" на користь ОСОБА_1 18 627,03 доларів США.
У іншій частині заявлених вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 24 березня 2015 року банк перерахував позивачу на поточний рахунок № НОМЕР_2 вклад та залишок процентів за вкладом у сумі 10 655,05 доларів США, однак фактично отримати кошти в повному обсязі позивач на час звернення до суду не зміг у зв`язку з відсутністю готівкових коштів у касах ПАТ "Платинум Банк". Тому станом на 02 червня 2015 року у відповідача з`явилась заборгованість перед позивачем у розмірі несплачених відсотків за період з 26 березня до 02 червня 2015 року у розмірі 176,44 доларів США, 3 % річних за неповернення вкладу у розмірі 50,41 доларів США та пені за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 18 400,18 доларів США. З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про стягнення цих сум з відповідача. Відмовляючи в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із їх недоведеності позивачем.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Платинум Банк" відхилено, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач належним чином не виконував умови договору банківського вкладу та на вимогу вкладника грошові кошти не повернув, вказуючи на відсутність грошових коштів у касі банку. Посилання в апеляційній скарзі на постанову Національного банку України від 01 грудня 2014 року № 758 "Про регулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України" суд апеляційної інстанції не визнав поважною причиною невиконання умов договору банківського вкладу, у зв`язку із чим залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У серпні 2016 року ПАТ "Платинум Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, відмовивши у позові ОСОБА_1 в частині стягнення пені у розмірі 18 400,18 доларів США, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк обмежений у своїй діяльності постановами Національного банку України, які є нормативно-правовими актами та обов`язкові для виконання всіма банками України. Враховуючи сутність пені та беручи до уваги вимоги постанов Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540, від 01 грудня 2014 року № 758, від 03 березня 2015 року № 160, від 03 червня 2015 року № 354, позовна вимога про стягнення з банку пені за період з 26 березня до 02 червня 2015 року у розмірі 18 400,18 доларів США не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення помилково застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про захист прав споживачів", а суд апеляційної інстанції всупереч статті 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в цій частині не скасував.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У вересні 2016 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначав про наявність обмежень щодо виплати грошових коштів в іноземній валюті або банківських матеріалів з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000,00 грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України. У випадку видачі позивачу банком щодоби грошових коштів в іноземній валюті, еквівалентній за офіційним курсом Національного банку України не більше 15 000,00 грн, у позивача були б відсутні підстави для заявлення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 % річних за кожен день прострочення. Однак банк на власний розсуд вийшов за межі обмежень, визначених Національним банком України, та повертав належні позивачу кошти у значно меншому розмірі, або взагалі не повертав без будь-яких пояснень. З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд залишити касаційну скаргу банку без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з Ленінського районного суду м. Запоріжжя та зупинено виконання оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Платинум Банк" укладений договір про розміщення вкладу "Готівка щомісяця" № 00200042, згідно з яким банк прийняв від вкладника грошові кошти у розмірі 10 600,00 доларів США та зобов`язався його повернути 24 березня 2015 року й сплатити за користування вкладом 10,5 % річних.
Внесення ОСОБА_1 грошових коштів на депозитний рахунок банку підтверджується квитанцією від 24 вересня 2013 року № 208116324.
24 березня 2015 року ОСОБА_1 подав до ПАТ "Платинум Банк" заяву, у якій просив з урахуванням вимог договору про розміщення вкладу "Готівка щомісяця" № 00200042 розірвати його та повернути вклад у валюті, в якій він був укладений, і провести виплату з урахуванням обмежень, введених Національним банком України.
24 березня 2015 року ПАТ "Платинум Банк" перерахував ОСОБА_1 вклад та залишок процентів за вкладом у розмірі 10 655,05 доларів США на його поточний рахунок, проте ОСОБА_1 фактично розпоряджатися коштами не міг.
Станом на 23 травня 2015 року ПАТ "Платинум Банк" повернув вкладнику за договором банківського вкладу від 24 вересня 2013 року лише 2 790,00 доларів США.
26 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Платинум Банк" із вимогою виконати умови зазначених вище договорів, та виплатити йому суму вкладу, за мінусом виплачених 2 790,00 доларів США, перерахувати на поточний рахунок № НОМЕР_1 та виплатити за користування вкладом у розмірі 10,5 % річних, 3 % річних за неповернення вкладу та пеню за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 3 % річних за час фактичного невиконання зобов`язання.
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (стаття 1058 ЦК України).