Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 311/4207/15-ц
провадження № 61-6989св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Селянське (фермерське) господарство "Ай-Петрі",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держгеокадастру у Василівському районі Запорізької області, Реєстраційна служба Василівського районного управління юстиції Запорізької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 02 червня 2016 року у складі судді Пушкарьової С. П. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Дзярука М. П., Крилової О. В., Трофимової Д. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Ай-Петрі" (далі - СФГ "Ай-Петрі"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держгеокадастру у Василівському районі Запорізької області, Реєстраційна служба Василівського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування її з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 01 січня 2008 року між СФГ "Ай-Петрі" та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,9815 га на строк 10 років.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадщину після нього прийняла дружина померлого, яка є матір`ю позивача, - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину, виданим 28 жовтня 2014 року державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області, у порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку площею 6,9815 га, яка знаходиться на території Пʼятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області.
Державна реєстрація договору оренди землі від 01 січня 2008 року у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" було проведено лише 04 березня 2010 року та вчинено запис № 041026600027. Крім цього, у порушення вимог статті 15 Закону України "Про оренду землі" до спірного договору оренди землі не долучено акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що унеможливлює її ідентифікацію, а акт приймання-передачі, долучений до договору оренди, не містить дати його складання. У договорі оренди зазначений лише розмір земельної ділянки та її нормативна оцінка, але не вказано місце її розташування та дані про встановлення меж земельної ділянки відповідно до затвердженого проекту відведення у порядку землеустрою. Оспорюваний правочин суперечить пункту 9 Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, оскільки у ньому відсутні істотні умови: розмір орендної плати, зазначений у гривневому еквіваленті, та строк дії договору з врахуванням періоду ротації основної сівозміни відповідно до проекту землеустрою. Агрохімічний паспорт на земельну ділянку, яка є об`єктом оспорюваного договору, відсутній. Відповідач жодного разу не здійснив виплату орендної плати, тобто фактично не виконує умови договору оренди земельної ділянки.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 01 січня 2008 року між СФГ "Ай-Петрі" та ОСОБА_2
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 02 червня 2016 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлені позовні вимоги необґрунтовані та не доведені належними доказами. Оспорюваний договір оренди земельної ділянки містить всі істотні умови та укладений з дотриманням вимог чинного законодавства України. Відповідач здійснював орендну плату у строки та у порядку, що визначені умовами цього договору.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 02 червня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений у простій письмовій формі, підписаний сторонами, зареєстрований у встановленому законом порядку та містить всі істотні умови відповідно до вимог законодавства, чинного на час його укладання. Волевиявлення ОСОБА_2 на укладення договору було вільним та відповідало його внутрішній волі, оскільки за життя він не ставив питання про припинення договірних правовідносин, договір ним не оспорювався, орендна плата протягом всього періоду дії договору систематично нараховувалася та виплачувалася відповідно до умов договору та положень законодавства України. ОСОБА_3 також договір не оспорювала та отримувала орендну плату. Позивачу після набуття права власності на передану в оренду земельну ділянку також нараховувалася та перераховувалася орендна плата, отримати яку вона відмовилася. Доводи ОСОБА_1 про те, що один примірник акта прийому-передачі та акта визначення меж земельної ділянки в натурі не містять дату укладення, самі по собі не можуть вказувати на відсутність згоди сторін договору щодо цієї істотної умови, крім випадків доведення факту підроблення інших примірників, відповідно до яких дата визначена і вона проставлена після реєстрації договору оренди. Крім цього, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Факту такого порушення судом не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у зв`язку із чим у суду немає правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не були встановлені всі фактичні обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Суди залишили поза увагою те, що оспорюваний договір не містить всіх істотних умов договору оренди землі. Крім цього, відсутність більшої частини документів, які є обов`язковими під час складання та реєстрації договору оренди земельної ділянки, відсутність обов`язкових відомостей у Поземельній книзі та суттєві розбіжності між датою фактичної реєстрації оспорюваного договору та внесення цих відомостей до Поземельної книги свідчить про грубе порушення вимог чинного земельного законодавства та як наслідок - недійсність договору оренди земельної ділянки. У матеріалах справи відсутні докази погодження меж із суміжними землекористувачами під час виготовлення технічної документації, необхідної для її передачі в оренду. Акт прийому-передачі об`єкта оренди не містить усіх необхідних реквізитів, зокрема дати складання. Долучений до матеріалів справи агрохімічний паспорт поля складений Запорізькою філією Державної установи "Держгрунтохорона" у 2009 року, у той час як договір оренди земельної ділянки укладений 01 січня 2008 року. Суди не звернули увагу на те, що відповідач не здійснював орендну плату за користування земельною ділянкою. У порушення частини третьої статті 19 Закону України "Про оренду землі" при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельної ділянки визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. Незважаючи на зазначене, суди дійшли неправильного висновку проте, що така умова договору на час його укладення не була істотною.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
СФГ "Ай-Петрі" не скористалось своїм процесуальним правом подати відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Василівського районного суду Запорізької області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі державного акта на право приватної власності серії НОМЕР_1, виданого 13 вересня 2006 року Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області, ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 6,9815 га, яка знаходиться на території Пʼятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області.
01 січня 2008 року між СФГ "Ай-Петрі" та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,9815 га на строк 10 років.
04 березня 2010 року зазначений договір зареєстрований у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 041026600027.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадщину після нього прийняла його дружина, мати позивача - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину, виданим 28 жовтня 2014 року державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області, ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку площею 6,9815 га, яка знаходиться на території Пʼятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.