Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 537/2960/16-ц
провадження № 61-24365св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 січня 2017 рокуу складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Панченко О. О.,
Пікуля В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Кременчуцька міська рада Полтавської області, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської ради, державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Кобзар Анна Володимирівна,
третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 73,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №73, про визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 15 вересня 2016 року залучено до участі у розгляді справи співвідповідачів - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Кобзар А. В.
Позовна заява мотивована тим, що позивач була членом Житлово-будівельного кооперативу №73/144 та 10 листопада 1988 року отримала ордер
серії К № 115 на вселення в квартиру АДРЕСА_2, за яку вона сплатила пайові внески в повному обсязі, що підтверджено довідкою № 195/03, виданою 23 березня 2016 року Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 73 як правонаступником Житлово-будівельного кооперативу № 73/144. Незважаючи на наведене, державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кобзар А. В. відмовила їй в реєстрації права власності на вказану квартиру з підстав відсутності довідки Житлово-будівельного кооперативу № 73/144 про сплату нею в повному обсязі пайових внесків. ОСОБА_1 вважає, що таким чином її право власності порушено, тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
У зв`язку з викладеним просила визнати за нею право власності на житлову квартиру АДРЕСА_2 .
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів, а позивачем не подано клопотання про заміну первісних відповідачів належним відповідачем, тому у суду не має підстав для задоволення позову.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції від 15 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_2 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 3 188,88 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів, оскільки саме Кременчуцька міська рада Полтавської області та виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, як органи місцевого самоврядування відповідної територіальної громади мають відповідати за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на викуплену у ЖБК № 73/144 квартиру
АДРЕСА_2 . Факт повної сплати позивачем пайових внесків за квартиру у житлово-будівельному кооперативі ніким не заперечується та підтверджено правонаступником ЖБК № 73/144 - Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 73 , що дає підстави для визнання судом права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру. Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кобзар А. В. з огляду на приписи частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є передчасними, тому в цій частині задоволенню не підлягають. Оскільки ОСОБА_1 ухвалою апеляційного суду від 05 грудня 2016 року за її клопотанням було відстрочено сплату судового збору у розмірі 3 188,81 грн за подання нею апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції до ухвалення судового рішення, то такий судовий збір підлягає стягненню з неї.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила змінити оскаржуване рішення апеляційного суду в частині вирішення питання розподілу судових витрат, а саме виключити з цього рішення стягнення з неї в дохід держави 3 188,88 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції з порушенням норм ЦПК України стягнув з неї в дохід держави несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір. Зазначає, що такий висновок апеляційного суду є неправильним, оскільки суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, то він відповідно змінює розподіл судових витрат. Вказує, що відповідно до цивільного процесуального законодавства у разі? якщо судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до ухвалення рішення у справі сплачено не було, а рішення ухвалено на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача в дохід Державного бюджету України
Рішення суду апеляційної інстанції оскарженj ОСОБА_1 лише в частині вирішення питання щодо розподілу судового збору за подання апеляційної скарги, в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не оскаржена, тому касаційному перегляду в неоскарженій частині не підлягає.
АГРУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.