Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 755/5449/17
провадження № 61-48053 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Яворського М. А.,
Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - Головне територіальне управління юстиції у
м. Києві, про розірвання договору довічного утримання.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 23 липня 2013 року між нею та відповідачем було укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Анциферовою А. М. та зареєстрований у реєстрі за № 2-1357.
За умовами договору, позивач передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, а відповідач зобов`язався довічно утримувати її, а саме: забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов її нормальної життєдіяльності.
Сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється ними за спільною згодою у розмір 750,00 грн на місяць. Крім вказаної суми, відповідач зобовʼязувався щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, зокрема утримання будинку, користування природним газом, теплопостачання, водопостачання, електроенергію, абонентську плату за телефон, послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплати домофону.
Пунктом 8 договору довічного утримання визначено, що сума грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно у лютому місяці чергового року за попередній рік, з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України. Разом з тим, починаючи з дати укладення договору, відповідач систематично, свідомо ухиляється від виконання обов`язку щодо сплати грошового утримання з урахуванням індексу інфляції споживчих цін, що свідчить про порушення ним умов договору.
27 лютого 2017 року вона направила за останнім відомим їй зареєстрованим місцем проживання відповідача лист з вимогою провести сплату грошового утримання з урахуванням індексу інфляції, але він повернувся відправнику за закінченням установленого терміну зберігання.
Посилаючись на те, що внаслідок порушення відповідачем пункту 8 договору довічного утримання та статті 751 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникла заборгованість по сплаті індексації грошового утримання у розмірі 39 550,50 грн, позивач просила розірвати договір довічного утримання від 23 липня 2013 року, укладений між нею та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Анциферовою А. М. за зареєстрований у реєстрі за № 2-1357, та повернути їй у власність квартиру АДРЕСА_1 шляхом поновлення запису про реєстрацію її права власності на зазначене нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином виконує свої зобов`язання за оспорюваним договором, зокрема щомісячно сплачує позивачу грошове утримання та витрати на комунальні послуги, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази. Водночас індексація грошового утримання є змінною величиною та не може бути розрахована наперед, за своїм змістом є способом захисту від зниження купівельної спроможності грошової одиниці, що не дає підстав для віднесення її до істотних умов договору, а тому не свідчить про їх порушення ОСОБА_2 . Крім того, після звернення позивача з позовом до суду відповідач сплатив їй грошові кошти (індексацію), які вона прийняла як належне виконання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1
Розірвано довічного утримання від 23 листопада 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Анциферовою А. М. та зареєстрований у реєстрі за № 2-1357.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не врахував, що обов`язок сплати набувачем індексації прямо передбачений пунктом 8 договору довічного утримання та положеннями статті 751 ЦК України, а тому заперечення відповідача про те, що несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору не є обгрунтованими. Виплата відповідачем індексації грошового утримання після звернення позивача до суду з вказаним позовом не підтверджує належного виконання ним обов`язків за договором довічного утримання. Ураховуючи неналежне виконання ОСОБА_2 зобов`язання за договором довічного утримання у частині сплати індексації грошового утримання, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору, наслідком чого, відповідно до частини першої статті 756 ЦК України, є повернення відчужувачу права власності на майно, яке було ним передане.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, у якій заявник просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від
06 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відповідно пункту 14 договору довічного утримання, істотними умовами вказаного договору вважаються щомісячна сплата грошового утримання і довічне право позивача на проживання у відчуженій на користь набувача квартирі АДРЕСА_1 . Відповідач щомісяця належним чином сплачував позивачу грошове утримання у погодженому сторонами розмірі 750,00 грн та вартість комунальних платежів. З моменту укладення спірного договору від ОСОБА_1 не надходило претензій щодо сплати грошового утримання без урахування індексації або вимог про збільшення суми щомісячного платежу, збільшення розміру витрат на оплату житлово-комунальних послуг чи будь-які інші пропозиції щодо виплат грошового утримання.
Апеляційний суд також не врахував, що за змістом положень статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", грошове забезпечення за договором довічного утримання не належить до об`єктів індексації. Аналогічна позиція викладена у повідомленні Міністерства соціальної політики України від
10 березня 2017 року № 59/0/67-17/163.
Після звернення позивача до суду з вимогами про розірвання договору довічного утримання, він сплатив належні кошти (індексацію), а позивач прийняла таке виконання, що не давало суду підстав для розірвання договору.
У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у січні 2019 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на те, що умови договору довічного утримання та положення статті 751 ЦК України безальтернативно визначають право позивача на отримання грошового утримання з урахуванням його індексації. Ураховуючи, що відповідач не заперечував обставин неналежного виконання договору довічного утримання у частині сплати грошового забезпечення з урахування індексації, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання цього договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 755 ЦК України.
Твердження ОСОБА_2 про те, що позивач не зверталася до нього з будь-якими претензіями та вимогами щодо проведення індексації щомісячного грошового утримання спростовуються письмовою заявою ОСОБА_1 від 28 лютого 2017 року, що міститься у матеріалах справи.
Часткова сплата відповідачем суми індексації після відкриття провадження у справі про розірвання договору довічного утримання не свідчить про те, що право позивача на отримання належної суми грошових коштів на виконання оспорюваного договору не було порушеним, оскільки особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані їх поновити не чекаючи пред`явлення претензії або позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами установлено, що 23 липня 2013 року між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, за умовами якого позивач передала у власність відповідачеві належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
За змістом пунктів 7, 8 та 9 зазначеного договору, відповідач зобов`язався довічно утримувати ОСОБА_1, зокрема забезпечувати її грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які вона буде самостійно забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобам, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент, що оцінюється сторонами за їх спільною згодою у розмірі 750,00 грн на місяць, які будуть щомісячно надаватися позивачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку.
Крім вищезазначеної суми, відповідач зобовʼязався щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами, незалежно від того, з ким вони укладені ( ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 ). Кошти на оплату комунальних послуг повинні щомісячно надаватися позивачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги по утриманню будинку, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (у обсязі: гаряча вода - до 4 куб. м, холодна вода - до 4 куб. м) та електроенергія у обсязі до 150 кВт год, абонентська плата за телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв`язку), послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата домофону. У випадку зміни тарифів на вищезазначені послуги позивач зобовʼязаний письмово повідомити про це відповідача протягом 5 днів з дня отримання ним квитанцій з новими тарифами. У випадку несвоєчасного повідомлення позивачем відповідача про зміну тарифів, відповідач не несе відповідальності за виникнення заборгованості по сплаті комунальних послуг.