Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 520/14661/15-ц
провадження № 61-2348св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, на рішення Київського районного суду м. Одеси в складі судді Васильків О. В. від 26 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області в складі колегії суддів: Парапана В. Ф., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М. від 10 листопада 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просила витребувати з чужого незаконного володіння останньої господарську споруду (сарай) площею 23 кв.м., позначену літ. "Г" у технічному паспорті від 21 січня 2010 року та садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником домоволодіння, що знаходиться за вищевказаною адресою, яке в цілому складається з житлового будинку літ. "А", загальною площею 32,3 кв.м., житловою площею 15,2 кв.м. житлового будинку літ. "2А", загальною площею 23,0 кв.м., житловою площею 10,1 кв.м., госспоруд літ. "Г, Б, в, Г" 1-4 огорожа, розташованого на земельній ділянці площею 547 кв.м., що підтверджується договором дарування від 17 вересня 2010 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14630426 від 14 грудня 2013 року. У технічному паспорті на вказаний садибний (індивідуальний) житловий будинок від 21 січня 2010 року відображені дані про проведення технічної інвентаризації цього домоволодіння, а саме: фактична площа та стан наявних об`єктів (житлових будинків літ. "А" та господарських будівель та споруд літ. "Б" - літня кухня, літ. "Г, Г., В" - сарай та вартість об`єктів. Однак вона не має можливості здійснювати фактичне володіння господарською спорудою (сараєм) площею 23 кв.м., позначеним у технічному паспорті під лі. "Г", що входить до складу домоволодіння, оскільки зазначений сарай перебуває у фактичному володінні відповідача. Посилаючись на вказані обставини, позивач з підстав, передбачений статтею 387 ЦК України, просила задовольнити її позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів перебування спірного сараю літ. "Г" площею 23 кв.м. у володінні ОСОБА_4
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові за його недоведеністю та необґрунтованістю, зазначив, що рішення місцевого суду ухвалено у відповідності до положень статей 212-215 ЦПК України 2004 року і підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, немає.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У листопаді 2016 року ОСОБА_1, через свого представника, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено, з яких підстав вони не приймають надані позивачем правовстановлюючі документи, як докази права приватної власності ОСОБА_1 на сарай позначеного під літ. "Г" у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 від 21 січня 2010 року. У свою чергу, суди попередніх інстанцій проігнорували, що в порушення вимог статті 60 ЦПК України 2004 року ОСОБА_4 не довела ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх заперечень, а саме відповідач не надала доказів (правовстановлюючих документів), які б підтверджували, що їй на праві приватної власності належить спірний сарай.
Узагальнені доводи заперечень на касаційну скаргу
У квітні 2017 року від ОСОБА_4 на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких заявник просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги безпідставні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 січня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано із Київського районного суду м. Одеси цивільну справу № 520/14661/15-ц.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указана справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 17 вересня 2010 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_1, є власником домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке в цілому складається з житлового будинку літ. "А", загальною площею 32,3 кв.м., житловою площею 15,2 кв.м., житлового будинку літ. 2 А ", загальною площею 23,0 кв.м., житловою площею 10,1 ксв.м., госспоруд літ. "Г,Б,В,Г", 1-4 огорожа, розташованого на земельній ділянці площею 547 кв.м.