Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 336/8485/15-ц
провадження № 61-2447св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Висоцької В. С., Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2016 року в складі судді Дацюк О. І. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 24 листопада 2016 року в складі колегії суддів: Маловічко С. В., Савченко О. В., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики.
Позовна заява мотивована тим, що 27 липня 2009 року відповідач взяв у борг у позивача суму, еквівалентну 10 000,00 дол. США. 11 вересня 2011 року ще взяв у борг суму, еквівалентну 60 000,00 дол. США терміном до грудня 2012 року.
Гроші ОСОБА_3 не повернув, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 27 липня 2009 року в сумі 239 850,00 грн, заборгованість за договором позики від 11 вересня 2011 року в сумі 1 439 100,00 грн.
За розпискою від 11 вересня 2011 року позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 128 563,05 грн та відсотки за користування коштами в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 1 210 806,32 грн, всього 3 018 319,37 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2016 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 27 липня 2009 року в сумі 239 850,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 11 вересня 2011 року в сумі 2 778 469,37 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 6 090,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач належним чином не виконав покладених на нього зобов`язань за договорами позики. Розмір боргових зобов`язань суд вважав правильно розрахованим позивачем у гривневому еквіваленті за курсом гривні до долара США на день подання позову, що передбачено змістом розписок. Законом передбачено стягнення процентів за користування позиченими коштами відповідно до статті 1048 ЦК України. Обґрунтованими є вимоги про стягнення 3 % річних за порушення строку виконання грошового зобов`язання з моменту настання цього строку відповідно до статті 625 ЦК України.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 24 листопада 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначені судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної оцінки висновку експертизи від 24 червня 2016 року № 191п, зміст розписки від 27 липня 2009 року не містить зобов`язання щодо повернення коштів, у розписці від 11 вересня 2011 року неправильно визначено строк повернення коштів.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, підстав для їх скасування немає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що між сторонами укладено два договори позики, оформлені у вигляді розписок, оригінали яких були досліджені в процесі розгляду справи та повернуті позивачеві.
У розписці від 27 липня 2009 року рукописним способом зазначено: "Я, ОСОБА_3, взяв у борг у ОСОБА_1 суму, еквівалентну десяти тисячам доларів США", вказано адресу місця проживання, паспортні дані та після тексту навпроти прізвища ОСОБА_3 поставлено підпис.
Розписка від 11 вересня 2011 року містить такий текст: "Я, ОСОБА_3, взяв у борг у ОСОБА_1 на строк не менше 1 року до грудня 2012 р. суму, еквівалентну 60 тисячам доларів США, які зобов`язуюсь повернути за вимогою позикодавця в доларах США або в гривні. Позику здійснено під заставу земельних ділянок: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 ", а також зазначено місце проживання, паспортні дані, під текстом розписки навпроти прізвища ОСОБА_3 поставлено підпис.
Суд установив, що ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 отримав грошові кошти 27 липня 2009 року у сумі, еквівалентній 10 000,00 дол. США, та 11 вересня 2011 року - в сумі, еквівалентній 60 000,00 дол. США. За розпискою від 27 липня 2009 року строк повернення боргу не визначений, тому зобов`язання мало бути виконаним на вимогу позикодавця, а за розпискою від 11 вересня 2011 року відповідач зобов`язався повернути борг у строк до грудня 2012 року.
23 листопада 2015 року ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_3 надіслав письмову вимогу про повернення позики у сумі 10 000,00 дол. США, яку відповідач отримав 24 листопада 2015 року.
Суд до вирішення клопотання ОСОБА_3 про призначення почеркознавчої експертизи провів судове засідання, в якому з`ясовувалась наявність в достатній кількості вільних та умовно вільних зразків почерку та підписів ОСОБА_3, а остаточне вирішення клопотання було відкладено до отримання від позивача оригіналів розписок.
Суд установив, що на досудовому розслідуванні перебувають матеріали кримінального провадження від 04 серпня 2015 року, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, за фактом шахрайських дій стосовно ОСОБА_1
У межах цього кримінального провадження постановою слідчого від 07 квітня 2016 року була призначена почеркознавча експертиза розписок від 27 липня 2009 року та від 11 вересня 2011 року, на вирішення якої поставлені питання: ОСОБА_3 чи іншою особою виконано текст розписок та підписи в них, у зв`язку з чим оригінали цих розписок були витребувані слідчим органом у позивача.
Відповідно до висновку експерта від 24 червня 2016 року № 191п, виконаного Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, рукописні записи та підпис у розписках від 27 липня 2009 року та від 11 вересня 2011 року виконані, ймовірно, ОСОБА_3
Постановою слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 04 липня 2016 року розписки від імені ОСОБА_3 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_1
Ураховуючи, що експертиза проведена в межах кримінального провадження, перед вирішенням питання про призначення почеркознавчої експертизи у цій цивільній справі ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2016 року витребувано у ОСОБА_1 оригінали розписок. У зв`язку з ненаданням цих доказів ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2016 року визнано обов`язковою явку ОСОБА_1 для надання пояснень з цього питання.
Постановою слідчого від 07 вересня 2016 року у кримінальному провадженні призначено повторну почеркознавчу експертизу, у зв`язку з чим 08 вересня 2016 року оригінали розписок отримані слідчим від сторони позивача.
Зважаючи на вказані обставини, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки не можливе надання суду оригіналів розписок, які мають бути предметом дослідження цієї експертизи.
29 вересня 2016 року ОСОБА_3 вдруге подав письмове клопотання про призначення у цій справі почеркознавчої експертизи розписок від 27 липня 2009 року та від 11 вересня 2011 року щодо питання, ким виконані від імені ОСОБА_3 текст та підпис у них, а також про призначення фізико-хімічної експертизи для з`ясування питання часу виготовлення розписок, виконання яких він просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2016 року в клопотанні відмовлено з тих підстав, що призначення вказаних експертиз є можливим тільки в разі надання об`єктів дослідження - оригіналів розписок, які на теперішній час суду не можуть бути надані.
За таких обставин суд розглянув справу на підставі тих доказів, які містились у матеріалах справи та були досліджені судом, за сукупністю яких визнав доведеним позов ОСОБА_1
У суді апеляційної інстанції відповідач заявив клопотання про призначення у справі почеркознавчої та фізико-хімічної експертиз розписок, оскільки, на думку сторони відповідача, в задоволенні такого клопотання суд першої інстанції відмовив безпідставно.