Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 304/1171/15-ц
провадження № 61-33394св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 11 вересня 2017 рокуу складі колегії суддів: Куштана Б. П.,
Джуги С. Д., Мацунича М. В.,
учасники справи:
позивач-відповідач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач-третя особа - ОСОБА_1,
третя особа-позивач - ОСОБА_2,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 27 вересня 2011 року між ПАТ "Астра Банк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", згідно договору купівлі-продажу прав вимог від 02 грудня 2013 року, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 310006029803001, згідно якого остання отримала від позивача кредитні кошти у розмірі 145 057,02 грн на строк до 27 вересня 2018 року. Того ж дня з метою забезпечення виконання вказаного договору між Банком,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 310006029803001/П, згідно якого поручитель ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання солідарно з
ОСОБА_2 відповідати в повному обсязі перед позивачем за своєчасне та повне виконання боржником свого обов`язку за кредитним договором. Банк свої зобов`язання належним чином виконав та надав позичальникові кредитні кошти, а останній в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконував у зв`язку з чим станом на 31 липня 2015 року виникла прострочена заборгованість у розмірі 127 516,60 грн, з яких: 110 769,40 грн - заборгованість за тілом кредиту та 16 747,20 грн - заборгованість за відсотками.
У ході судового розгляду Банк зменшив позовні вимоги у зв`язку з тим, що на час розгляду справи кредитна заборгованість була частково погашена.
У зв`язку з викладеним та зміненими позовними вимогами Банк просив стягнути з поручителя на його користь 74 708,98 грн, з яких: 68 248,95 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 382,57 грн - заборгованість за відсотками та 3 077,46 грн - пені.
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ "Дельта Банк", третя особа - ОСОБА_1, про виключення заборони відчуження з державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що між нею та відповідачем, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 27 вересня 2011 року № 310006029803001, було укладено договір застави автомобілю Renault Duster 1.5l, легковий універсал-В, 2011 року випуску. ПАТ "Дельта Банк" скористався передбаченим пунктом 3.2.9 кредитного договору правом звернути стягнення на предмет застави в порядку, визначеному Законом України "Про заставу", отримав виконавчий напис нотаріуса від 19 січня 2015 року № б/н та звернувся до відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції для примусового звернення стягнення на предмет застави. Також вказувала, що вона добровільно виконала постанову державного виконавця у виконавчому провадженні № 48249564, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 10 серпня 2015 року, у якій констатується факт повного виконання виконавчого документа згідно платіжного доручення від 04 серпня 2015 року № 1211 на суму 119 986,38 грн. У зв`язку з чим вважає, що кредитні правовідносини між сторонами кредитного договору припинилися, оскільки позичальник виконав свої зобов`язання. Однак, до теперішнього часу вона не може розпоряджатися предметом застави, так як автомобіль, ще й досі знаходиться під обтяженням - заборона відчуження, відомості про яке було внесено ще 28 вересня 2011 року за № 11657711. Вказує, що згідно частини 3 статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у ПАТ "Дельта Банк" після отримання її вимоги про припинення обтяження автомобіля Renault Duster, 2011 року випуску, повинен був подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення приватного обтяження № 11657711 на вказаний автомобіль та вилучити відповідний запис з державного реєстру. Однак, банк в порушення вимог законодавства, свій обов`язок не виконав, чим порушує її право власності на предмет застави.
У зв`язку з викладеним просила зобов`язати ПАТ "Дельта Банк" вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна ДП "Національні інформаційні системи" запис про приватне обтяження та припинити приватне обтяження
№ 11657711 на транспортний засіб Renault Duster, встановлений на підставі договору застави автомобіля № 310006029803001/3, 2194, від 27 вересня
2011 року.
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 25 липня
2016 року вказані позови об`єднано в одне провадження.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від
16 листопада 2016 року у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" та позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №3100006029803001 від 27 вересня 2011 року погасила в повному обсязі, ще до моменту звернення позивача з цим позовом до суду, тому не має жодних підстав для задоволення уточнених вимог Банку. Заявлений ОСОБА_2 позов також не підлягає задоволенню, оскільки нею не надано належних та допустимих доказів, що вона зверталася до ПАТ "Дельта Банк" в порядку частини четвертої статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" із письмовою вимогою.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 11 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено, рішення суду першої інстанції від 16 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 27 вересня 2011 року № 310006029803001 в розмірі
74 708,98 грн з яких: 68 248,95 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 3 382,57 грн - сума заборгованості за відсотками; 3 077,46 грн - пеня.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції належним чином не перевірив та не дослідив всіх обставин справи, зокрема той факт, що після видачі виконавчого напису від 19 січня 2015 року № б/н на погашення кредитної заборгованості в розмірі 119 986,38 грн і до його виконання, а саме до 10 серпня 2015 року, правовідносини між Банком та позичальником щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами, індексу інфляції та 3 % річних не припинилися, тому Банк продовжував нараховувати борг позичальнику, який підлягає стягненню в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції Банк оскаржив лише в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, тому в іншій частині воно судом апеляційної інстанції не переглядалося
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуальногоправа, просив скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення принципу змагальності розглянув справу за відсутності його та його представника, чим позбавив їх права надати обґрунтовані пояснення на апеляційну скаргу. Вказує, що він не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо того, що після отримання Банком виконавчого напису від 19 січня 2015 року та до повного його виконання 10 серпня 2015 року кредитні правовідносини не припинилися, а борг продовжував збільшуватися, оскільки такі висновки судом були зроблені без дослідження всіх обставин справи. Зазначає, що на підставі виконавчого напису було стягнуто всю заборгованість за тілом кредиту та вона була повністю сплачена 10 серпня 2015 року ОСОБА_2, тому після погашення кредитної заборгованості припинилася й дія договору поруки, оскільки боржник належним чином виконав свої зобов`язання. Також вказував, що задовольняючи позов Банку, суд апеляційної інстанції не перевірив чи не відбулося подвійне стягнення кредитної заборгованості, оскільки Банком протягом розгляду справи надавав різні розрахунки розміру кредитної заборгованості. Зменшуючи свої позовні вимоги, Банк вказував, що позичальником за період з серпня 2015 року по червень 2016 року в рахунок погашення заборгованості було сплачено 69 355,07 грн, однак вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 04 серпня 2015 року було сплачено у виконавчому провадженні на користь Банку ще 119 986,38 грн.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що 27 вересня 2011 року між ПАТ "Астра Банк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 310006029803001, згідно якого кредитор надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у розмірі 145 057,02 грн, на строк до 27 вересня 2018 року; кредит надано позичальнику на купівлю автомобіля Renault Duster, 2011 року випуску; як забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат позичальник в день укладення цього договору уклав: 1) договір поруки з ОСОБА_1 та 2) договір застави автомобіля Renault Duster, 2011 року випуску.