ПОСТАНОВА
Іменем України
26 червня 2019 року
Київ
справа №804/3789/17
адміністративне провадження №К/9901/17853/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суддівської винагороди
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року (суддя Рябчук О.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (головуючий суддя - Іванов С.М., судді: Чередниченко В.Є., Ясенова Т.І.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, (далі також - ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, відповідач), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування суддівської винагороди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";
- стягнути з відповідача недоплачену суддівську винагороду з 01 січня по 31 травня 2017 року в сумі 19200 грн. щомісячно, а всього - 96000 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Перехідними положеннями вказаного Закону України встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41 - 45, ст.529; 2015 р., №№18 - 20, ст.132 із наступними змінами). Відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VІ посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 р. мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200,00 грн., проте відповідач виплачує їй суддівську винагороду у меншому, ніж належить розмірі.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. Указом Президента України від 18.10.1996 р. № 973/96 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Межівського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років.
4. Наказом управління юстиції в Дніпропетровській області від 12.11.1996 р. № 157 позивачку зараховано до штату Межівського районного суду Дніпропетровської області.
5. Постановою Верховної Ради України від 20.09.2001 р. № 2738-ІІІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді Межівського районного суду Дніпропетровської області безстроково.
6. Відповідно до наказу голови Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14.04.2017 р. № 1 ОСОБА_1 приступила до виконання адміністративних повноважень на посаді голови Межівського районного суду Дніпропетровської області з 14.04.2017 р.
7. Відповідно до довідки про доходи позивачці нараховано за період з 01.01.2017 р. по 31.05.2017 р. суддівську винагороду в розмірі 135425,68 грн.
8. Нарахування посадового окладу здійснювалось із застосуванням розрахункової величини мінімальної заробітної плати у розмірі 1600,00 грн.
9. Суть спору полягає у визначенні правомірності застосуванням розрахункової величини мінімальної заробітної плати у розмірі 1600,00 грн. при нарахуванні ОСОБА_1 посадового окладу.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.
10. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, у позові відмовлено.
11. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з 01.01.2017 р. посадовий оклад позивача, як судді місцевого загального суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, має становити 16000,00 грн., з огляду на положення Закону № 1774-VІІІ, згідно яких мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.
12. Не погоджуючись із судовими рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
13. Заявниця вказує на безпідставне посилання судів першої та апеляційної інстанцій на необхідність застосування п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ, яким не змінено ні ст.135 Закону України №1402, ні ст.133 Закону України №2453.
14. У запереченнях на касаційну скаргу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області просить у її задоволенні відмовити, а судові рішення - залишити без змін. Відповідач зазначив про відсутність підстав для виплати позивачці суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу у розмірі 32000,00 грн.
V. Джерела права й акти їх застосування
15. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
16. Згідно з частиною першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
17. У відповідності до пункту 22 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
18. За правилами пункту 23 наведеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ).
19. Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
VІ. Висновки Верховного Суду
20. У справі встановлено, що позивачка є суддею, яку на цю посаду призначено до набрання чинності Законом № 1402-VIII, і яка (на дату звернення з цим позовом до суду) не проходила кваліфікаційного оцінювання.
21. Враховуючи приписи пункту 23 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII, в якому визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачу повинна нараховуватись суддівська винагорода відповідно до Закону № 2453-VІ.
22. Зі спірних правовідносин, що склались у цій справі вбачається, що позивач наголошує на незастосуванні відповідачами приписів частини третьою статті 133 Закону № 2453-VI, в якій обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
23. Верховний Суд раніше висловлював правову позицію у справі, фактичні обставини якої є подібними до обставин цієї справи. Зокрема у справі № 820/1853/17 колегія суддів зазначила, що норма частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього.