ПОСТАНОВА
Іменем України
27 червня 2019 року
Київ
справа №803/667/17
адміністративне провадження №К/9901/43862/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської митниці ДФС
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року (суддя Ковальчук В.Д.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (судді: Яворський І.О. (головуючий), Кухтей Р.В., Нос С.П.)
у справі № 803/667/17
за позовом ОСОБА_1
до Волинської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просила визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28 квітня 2017 року №UA205040/2017/000005/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28 квітня 2017 року №UA205040/2017/00012.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що при здійсненні митного оформлення автомобіля надала всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості автомобіля, імпортованого позивачем.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 30 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 28 квітня 2017 року № UA205040/2017/000005/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28 квітня 2017 року № UA205040/2017/00012
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не наведено та не надано будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості автомобіля за ціною договору.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі з огляду на правомірність прийняття спірних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці .
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просила відмовити.
21 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 26 квітня 2017 року для митного оформлення товару - легкового автомобіля, б/в, для перевезення пасажирів марки Ford, модель Tourneo Connect, номер кузова НОМЕР_1 представник позивач подав до Митниці митну декларацію № UA205040/2017/004654 разом із комплектом документів. Вказаний товар був придбаний позивачем у компанії "Grupa Open S.A." згідно з рахунком-фактурою від 21 квітня 2017 року VAT IN-04.12 за ціною 79658,54 злотих. При цьому, як вбачається із графи 43 зазначеної митної декларації, митна вартість автомобіля визначена за основним методом, тобто за ціною договору.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, Митниця запропонувала декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інші додаткові наявні у декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На виконання вимоги митного органу декларант надав "підтвердження переказу валюти" від 20 квітня 2017 року на суму 79 658,54 злотих, а також висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 27 квітня 2017 року № 553, з якого вбачається, що вартість задекларованого товару становить на момент огляду 19 834 євро, або 81 644,57 злотих.
У зв`язку з ненаданням позивачем інших підтверджуючих документів про заявлену митну вартість автомобіля, Митниця 28 квітня 2017 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205040/2017/000005/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28 квітня 2017 року.
Згідно з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів відповідач визначив митну вартість за резервним методом у розмірі 24917 євро на підставі цінової інформації, наявної в каталозі Schwacke 2017 PKW-D 2/2017 (стор. 412), акта митного огляду від 22 квітня 2017 року та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.