ПОСТАНОВА
Іменем України
27 червня 2019 року
Київ
справа №264/4077/17
адміністративне провадження №К/9901/47629/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 264/4077/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2017 року (головуючий-суддя: Іванченко А.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року (колегія суддів: головуючий - Гайдар А.В., судді: Василенко Л.А., Компанієць І.Д.)
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернулася до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що 12 серпня 2017 року постановою Кальміуського РВ в м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та одночасно відповідачем прийнято рішення про примусове її видворення та заборону в`їзду на територію України строком на три роки.
2.1. Вважає таке рішення протиправним з огляду на порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, їй не було надано перекладача та захисника, вважає, що рішення про її примусове повернення ухвалено до набрання чинності постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності, а заборона в`їзду на територію України строком на три роки є безпідставною та суворою.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Позивач є громадянкою Азербайджану.
3.1. Відповідно до свідоцтва про шлюб, позивач перебуває у шлюбі з громадянином Азербайджану ОСОБА_3, який згідно посвідки на постійне проживання в Україні має законні підстави для перебування на Україні та з 22 липня 2008 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
3.2. Постановою ГУ ДМС України у Донецькій області від 12 серпня 2017 року позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
3.3. Рішенням про примусове повернення до країни походження громадянки Азербайджану ОСОБА_1 від 12 серпня 2017 року вирішено примусово повернути її до країни походження; зобов`язати останню самостійно залишити територію України у термін до 10.09.2017 року; заборонено в`їзд в Україну терміном на три роки.
3.4. В рішенні зазначено, що 12.08.2017 року під час заходів "Мігрант" на території Іллічівського ринку була виявлена та запрошена до Кальміуського РВ у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області громадянка Азербайджану ОСОБА_1, яка проживає в Україні без реєстрації та документів, що дають право на проживання або перебування на її території. Опитуванням та наданими нею поясненнями встановлено, що вона 30.11.2014 року прибула в Україну через КПП "Гоптівка" за паспортом громадянки Азербайджану до сина, громадянина Азербайджану ОСОБА_2, який проживає за посвідкою на постійне проживання в Україні. Строк перебування в Україні позивача закінчився 28.02.2015 року, з цього часу мешкає на території України незаконно, від виїзду ухиляється.
3.5. За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МДО № 049933, складеному стосовно позивача, остання засвідчила власноручним підписом, що зміст ст. 63 Конституції України, 268 КУпАП їй роз`яснено та є зрозумілим, у додатку до рішення про примусове повернення позивач також засвідчила, що володіє українською мовою у достатньому для розуміння та спілкування без перекладача обсязі та власноручно зазначила, що копію рішення отримала 12.08.2017 року, українську мову розуміє, послуг перекладача не потребує.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2017 року позов задоволено частково.
4.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Кальміуського районного відділу у м. Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області № 4 від 12 серпня 2017 року про примусове повернення до країни походження громадянки Азербайджану Аскерової Міварі в частині заборони подальшого в`їзду в України терміном на три роки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
5. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" не визначено підстави для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, а лише передбачено можливість встановлення такої заборони строком на 3 роки у випадку прийняття рішення про примусове повернення.
5.1. При прийнятті рішення про заборону в`їзду на територію України іноземця або особи без громадянства, щодо яких приймається рішення про примусове повернення в країну походження, суб`єкт владних повноважень повинен керуватися передбаченими законом підставами для заборони в`їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, які, як вже зазначалось судом, визначені в статті 13 Закону.
5.2. Позивач до кримінальної відповідальності не притягувалась, в розшуку не перебуває, а тому обставин, які б забороняли в`їзд в Україну судом не виявлено. В місті Маріуполі Донецької області мешкає її чоловік, який має посвідку на постійне проживання в Україні, та син.
5.3. Роз`єднання її з сім`єю стане для неї моральним стражданням та з огляду на положення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке втручання держави у здійснення права позивачки на сімейне життя в даному випадку не є необхідним в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
5.4. Позивачкою порушений законодавчо встановлений порядок перебування на території України, що є підставою для застосування заходів примусового повернення її у країну походження, та у спірних правовідносинах є необхідним і достатнім засобом реагування відповідача на вказане порушення. Водночас відсутні докази, що свідчать про наявність достатніх підстав для застосування до позивача заборони в`їзду в Україну строком на три роки.
6. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
IV. Касаційне оскарження
7. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
8. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами не було враховано, що дії позивача порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а спірне рішення прийнято органом Державної міграційної служби у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
9. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Відповідно до п. 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 360 (далі - Положення) Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
11. Згідно з п. 2 Положення ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
12. У преамбулі Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" вказано, що цей Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.
12.1. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.