ПОСТАНОВА
Іменем України
27 червня 2019 року
Київ
справа №815/4019/17
адміністративне провадження №К/9901/46285/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/4019/17
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Андрухів В.В., судді - Єфіменко К.С., Завальнюк І.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Кравченко К.В., судді - Джабурія О.В., Вербицька Н.В.)
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України № 127-17 від 12.04.2017 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що вважає спірне рішення неправомірним та необґрунтованим з огляду на те, що у відповідача не було правових підстав для відмови йому у визнанні біженцем, оскільки він є громадянином Сирії і повернення до країни громадянської належності становить загрозу його життю, безпеці, свободі внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуації збройного конфлікту та систематичного порушення прав людини.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Позивач є громадянином Сирії, уродженцем с. Тель Аль-Амір області Хасеке, постійно проживав у м. Рас Аль-Айн, за національністю - курд, за віросповіданням - мусульманин. Позивач має неповну вищу освіту, яку здобував на території України протягом 2001-2005 років, навчання не закінчив через фінансові проблеми.
3.1. На територію України позивач востаннє прибув 25.08.2003 року авіарейсом Алеппо (Сирія) - Миколаїв (Україна). Державний кордон з Україною перетнув легально на підставі національного паспорту та навчальної візи. В Сирію позивач повернутися не може в зв`язку з бойовими діями на території країни походження.
3.2. 14.08.2013 року позивач звернувся до Управління по роботі з іноземцями та біженцями ГУ ДМС України в Одеській області з заявою (№1169-04) про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
3.3. 17.03.2015 року Управлінням у справах біженців та іноземців ГУ ДМС України в Одеській області складено висновок по справі №2013OD0281 щодо відмови у визнанні біженцем та особою, яка потребує додаткового захисту через відсутність умов, передбачених пунктами 1, 13 частини 1 статті 1 вказаного Закону.
3.4. Державною міграційною службою України прийнято рішення №338-15 від 27.04.2015 року, яким підтримано висновок ГУ ДМС України в Одеській області та вирішено відмовити заявнику у визнанні його біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту.
3.5. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2015 року по справі №815/2785/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року, скасовано рішення ДМС №338-15 від 27.04.2015 року; зобов`язано ДМС повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з урахуванням інформації по країні походження позивача та обставин, встановлених судом.
3.6. На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2015 року, 25.12.2015 року ДМС прийнято рішення №75-15, яким зобов`язано ГУ ДМС України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням обставин, що стали підставою для скасування судом рішення ДМС від 24.04.2015 року №338-15.
3.7. За результатами розгляду особової справи заявника №2013OD0281, Управлінням з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області 20.03.2017 року складено висновок про доцільність відмовити громадянину Сирії у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, через відсутність умов, передбачених пунктами 1, 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
3.8. Рішенням ДМС від 12.04.2017 року №127-17 з посиланням на статтю 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", висновок ГУ ДМС в Одеській області підтримано, відмовлено позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
3.9. 01.08.2017 року позивач отримав повідомлення Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області за №168 від 12.06.2017 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видане на підставі рішення ДМС від 12.04.2017 року №127-17.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, позов задоволено частково.
4.1. Визнано неправомірним та скасовано рішення Державної міграційної служби України № 127-17 від 12.04.2017 року про відмову ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зобов`язано Державну міграційну службу України прийняти рішення про надання позивачу додаткового захисту. В решті позову відмовлено.
5. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення відповідачем прийнято без врахування інформації по країні походження позивача, а тому таке рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.
IV. Касаційне оскарження
6. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду.
7. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами не було враховано, що з 2015 року ситуація в Сирії докорінно змінилась, 90% її території звільнено від терористів, ситуація з перемир`ям значно покращилась, йде процес повернення мешканців до своїх будинків, до Сирії можна дістатися авіасполученням Київ - Латакія, Київ - Тарус. Відповідач наголошує на нелегальному перебуванні позивача на території України протягом 8 років та виїзд з країни своєї громадянської належності з метою отримання вищої освіти на території України, що унеможливлює визнання його біженцем на території України.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до п. 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 360 (далі - Положення) Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
10. Згідно з п. 2 Положення ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
11. Відповідно до положень статті 1 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року, пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі Закону України) під цією особою визначають особу, яка не є громадянином країни прибуття, внаслідок ґрунтовних побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
12. Пунктом 13 цієї ж статті Закону передбачено, що особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
13. Згідно з частиною 5 статті 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" за результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.