ПОСТАНОВА
Іменем України
27 червня 2019 року
Київ
справа №815/4342/17
адміністративне провадження №К/9901/49464/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/4342/17
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Димерлій О.О., судді: Єщенко О.В., Домусчі С.Д.)
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 28 квітня 2017 року № 167-17 про скасування рішення про визнання його біженцем та повернути посвідку біженця.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що не погоджується зі спірним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відносно нього відповідачем не встановлено об`єктивно та в повному обсязі наявність або відсутність конвенційних ознак, які дають право на збереження статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту, а саме: Державною міграційною службою України не досліджено в повному обсязі підстави та обставини, з якими Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" пов`язує скасування статусу особи, яка потребує додаткового захисту.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Позивач є громадянином Судану. Народився в районі Альдайн Альсафа. За національністю є африканцем нубійцем, за віросповіданням мусульманин-суніт. Рідна мова арабська, також володіє російською мовою. За сімейним станом неодружений, дітей не має. Не військовозобов`язаний, строкову службу не проходив. Він легально прибув на територію України 20 травня 1995 року з метою отримання вищої освіти. Протягом 1995 року навчався на підготовчому відділенні. В 1996 році вступив на основний курс Одеського державного медичного університету, навчання не закінчив.
4. Після отримання попередження про необхідність залишити територію України, позивач звернувся із клопотанням про надання захисту, мотивуючи власне звернення наявністю переслідувань за політичними мотивами в країні громадянської належності.
5. Під час подальшого опитування позивач повідомив, що у 1989 році в країні його походження прийшов до влади незаконний уряд, який почав переслідувати політичні партії та студентські організації шляхом проведення постійного тиску та допитів, причому акти переслідування були застосовані до родичів позивача. З числа документів, що посвідчують особу, до матеріалів особової справи було долучено копію паспортного документу позивача серії НОМЕР_1 .
6. За результатами розгляду матеріалів особової справи, відповідно до статті 1 Закону України "Про біженців", комітетом з питань національностей та міграції Одеської обласної державної адміністрації було прийнято рішення про надання статусу біженця позивачу. Згідно до наказу від 09 квітня 1998 року № 7 позивачу видано посвідчення біженця серії НОМЕР_3 від 21 грудня 1999 року.
20 лютого 2017 року, в зв`язку із втратою документів для виїзду за кордон, позивач звернувся до міграційної служби із заявою про їх відновлення.
7. 12 червня 2017 року заявника повідомлено, що 28 квітня 2017 року Державною міграційною службою України з підстав, передбачених частиною 6 статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а саме: повідомлення позивачем недостовірних відомостей, що стали підставою для визнання його біженцем, прийнято рішення №167-17 про скасування рішення від 09 квітня 1998 року № 7-м про визнання його біженцем, та прийнято наказ №108 від 12 червня 2017 року про вилучення посвідок "особи, яка потребує додаткового захисту в Україні".
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року задоволено позов повністю, скасовано спірне рішення відповідача та повернуто йому посвідку біженця.
9. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надання державою Україна статусу біженця позивачу, зобов`язує її дотримуватись позитивних зобов`язань щодо юридичної визначеності статусу біженця. Також суд першої інстанції врахував правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні від 20.01.2012 року в справі "Рисовський проти України", за якою ризик будь-якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.
10. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю.
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, крім повідомлення неправдивої інформації щодо власного імені під час звернення до органу міграційної служби з заявою про надання статусу біженця, позивач спотворив важливі елементи власної біографії щодо місця свого народження та постійного проживання, вказавши умисно місцевість Південного Судану, де на той час був страшний голод та відбувались збройні політичні протистояння, а також періодично вчиняв дії щодо заміни посвідчення біженця, надаючи при цьому різні переклади одного і того ж паспортного документа з елементами підроблення, не надаючи жодного разу оригіналу такого документа та змінюючи установчі дані в частині написання прізвища, імені та по батькові. Також позивач у 2001 році отримав національний паспорт серії НОМЕР_2, виданий у м. Хартум (Судан), і не передав його на зберігання до компетентного державного органу України в сфері роботи з біженцями. Оскільки вказані факти щодо зазначених обставин мають важливе значення і породжують клопотання шукача захисту в цілому, то суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що вони відіграють важливу роль при вирішенні питання про надання такого статусу і позивач розумів при цьому відповідні правові наслідки, а тому спірне рішення прийняте відповідачем обґрунтовано та відповідає вимогам законодавства.
IV. Касаційне оскарження
12. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення.
13. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що апеляційним судом не було враховано відсутність його вини в наявності розбіжностей в перекладах паспортного документа, а розбіжності в його біографічних даних є надуманими і не мали б місця, якби міграційний орган більш детально їх дослідив.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.