ПОСТАНОВА
Іменем України
27 червня 2019 року
Київ
справа №826/16561/16
адміністративне провадження №К/9901/3956/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року, ухвалене у складі колегії суддів: Донця В.А. (головуючий), Костенка Д.А., Шрамко Ю.Т., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Епель О.В. (головуючий), Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,
в с т а н о в и в :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути на її користь з Державної фіскальної служби України середній заробіток за час затримки проведення розрахунку в сумі 5 090 грн 94 коп.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що наказом Державної фіскальної служби України від 13 вересня 2016 року №3156-о її звільнено 19 вересня 2016 року, проте розрахунок проведено 30 вересня 2016 року, фактично через 9 робочих днів після звільнення, тому вона має право на стягнення з відповідача компенсації в порядку статті 117 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 5 090 грн 94 коп. Стягнуто на користь ОСОБА_1 3 190 грн судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року - без змін. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України судові витрати в розмірі 1 600 грн.
5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Державною фіскальною службою України дійсно було допущено затримку розрахунку з ОСОБА_1 при її звільненні на 9 робочих днів, що є правовою підставою для стягнення з відповідача компенсації в порядку статті 117 КЗпП України.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Державна фіскальна служба України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звільнено наказом від 13 вересня 2016 року, а гроші перераховано на її картковий рахунок 30 вересня 2016 року. Державна фіскальна служба України наводить тлумачення дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2015 року у справі №800/32134/15 щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і дискреції.
IV. Позиція інших учасників справи
8. Представником позивача - адвокатом Зудіновим О.О. подано відзив на касаційну скаргу відповідача з проханням залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 березня 2019 року відкрив касаційне провадження у даній справі.
10. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06 червня 2019 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Радишевська О.Р., Уханенко С.А.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 13 червня 2019 року касаційну скаргу прийнято до провадження.
12. Ухвалою касаційного суду від 25 червня 2019 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 27 червня 2019 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Наказом Державної фіскальної служби України від 13 вересня 2016 року №3156-о ОСОБА_1 звільнено 19 вересня 2016 року з посади завідувача сектору досудового розгляду скарг з питань оподаткування митними платежами управління досудового врегулювання спорів з окремих питань Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження Державної фіскальної служби України за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України та частиною першою статті 86 Закону України "Про державну службу".
14. Повний розрахунок з позивачем здійснено 30 вересня 2016 року.
15. Згідно з довідкою від 22 вересня 2016 року №1208, виданою Державною фіскальною службою України, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив 565 грн 66 коп. та, відповідно, за 9 робочих днів затримки виплати з вини Державної фіскальної служби України заробітної плати позивачу в зв`язку зі звільненням становить 5 090 грн 94 коп.
16. ОСОБА_1, вважаючи протиправним нездійснення відповідачем повного розрахунку з нею в день її звільнення 19 вересня 2016 року, звернулася до суду з даним позовом.
VІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. У частині першій статті 47 КЗпП України закріплено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
19. Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
20. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
VІІІ. Позиція Верховного Суду
21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України).