ПОСТАНОВА
Іменем України
27 червня 2019 року
Київ
справа №818/1170/17
адміністративне провадження №К/9901/2696/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюк Я.О., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі також - Уповноважена особа Фонду, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду, що полягає у невключені даних про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договору (далі також - ФГВФО, Фонд) "Суперкапітал" №980-019-000213464 від 30 березня 2016 року на суму 45 000 грн;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити дані про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договору "Суперкапітал" (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) №980-019-000213464 від 30 березня 2016 року на суму 45 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що між ним та Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" 30 березня 2016 року укладено договір банківського вкладу (депозиту) №980-019-000213464. Відповідно до умов договору позивач вніс 45000 грн на депозитний рахунок. 23 травня 2016 року банк віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію. 12 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації банку. Позивач звертався до Уповноваженої особи Фонду із заявою включити його до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. ОСОБА_1 повідомлений про те, що переказ коштів у сумі 45000 грн, здійснений за договором банківського вкладу не відповідає вимогам Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг", а тому відсутні підстави для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування. При цьому, вважає, що будь-яких підстав, визначених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", або інших підстав, визначених законодавством України, для невключення позивача до списків (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб немає.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Сумського окружного адміністративного суду 19 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" задоволено частково, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року змінено шляхом доповнення резолютивної частини постанови абзацом наступного змісту: "Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 280 гривень".
Змінюючи постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не вирішено питання про стягнення судових витрат по сплаті судового збору за подання адміністративного позову на користь позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати постанови судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до Вищого адміністративного суду України 14 грудня 2017 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2017 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено Черпіцьку Л.Т., суддів Швед Е.Ю., Гончар Л.Я.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 26 грудня 2017 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Гриціва М.І., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
3 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Гриценка В.В. залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 818/1170/17 та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
У зв`язку з обранням судді Гриціва М.І. до Великої Палати Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному судді від 20 травня 2019 року № 13), що унеможливило його участь у розгляді позовних заяв, адміністративна справа №818/1170/17 передана на повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року для розгляду адміністративної справи №818/1170/17 визначено новий склад колегії суддів: Желєзний І.В. - головуючий суддя, судді: Берназюк Я.О., Чиркін С.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 2 жовтня 2015 року між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір банківського вкладу № 980-019-000134670, відповідно до умов якого на ім`я позивача відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1, на який внесені 45 000 грн.
30 березня 2016 року між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір "Суперкапітал" № НОМЕР_2 (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно). На поточний рахунок позивача внесено 45000 грн, які передані до ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" (далі - ТОВ "КІЦ"). Внесення коштів підтверджується квитанцією про здійснення касової операції № QS584201 від 30 березня 2016 року.
Відповідно до умов Договору №980-019-000213464 (п.1.2), 19 травня 2017 року ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" здійснило повернення грошових коштів та відсотків у безготівковій формі позивачу на рахунок у ПАТ „Банк Михайлівський" НОМЕР_1, що підтверджується довідкою №3Г1(к)/14440 від 20 лютого 2017 року про стан рахунку НОМЕР_1 .
На підставі рішення правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Відповідно до рішення Правління НБУ від 12 липня 2016 року № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 липня 2016 №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.
Листом від 20 червня 2016 року Уповноваженою особою Фонду повідомлено позивача про відсутність підстав для включення інформації про нього до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що спірні транзакції були здійснені під час дії обмежень, запроваджених постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" із внесеними постановою від 27 квітня 2016 року № 295/БТ змінами.
Під час перевірки Уповноваженою особою фонду виявлено, що 19 травня 2016 року Банк уклав із ТОВ "КІЦ" договір відступлення права вимоги № 2, згідно з умовами якого ТОВ "КІЦ" зобов`язалось відступити Банку права вимоги, належні ТОВ "КІЦ" за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені останнім з юридичними особами.
Таким чином, Банком порушено обмеження, що накладені постановою №917/БТ зі змінами внесеними постановою № 295, в частині проведення кредитних операцій, на підставі укладеного договору відступлення №2 при відсутності права укладання такого правочину, а тому правочини, в тому числі і правочин з перерахування (повернення позики) коштів позивачу, є нікчемними у відповідності до положень п.п. 2,7,8,9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального права постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, якою змінено постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 по справі № 818/1170/17, відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" на банківському рахунку ОСОБА_1 ., відкритому відповідно до договору № 980-019-000213464 від 30 березня 2016 року, знаходилась сума 45 000 грн.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Тимчасовою адміністрацією ПАТ "Банк Михайлівський" складено Акт від 01 червня 2016 року №3 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності. Згідно з вищезазначеним Актом, 19 травня 2016 року Банком виконано платіжні документи ТОВ "Кредитно-інсестиційний центр" з перерахування коштів на рахунки 2445 фізичних осіб у сумі 206 980 863,90 грн, проте залишку коштів було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів. Відповідно до додатку 2 до Акта, встановлено перелік фізичних осіб, на рахунки яких 19 травня 2016 року здійснені перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр". До перелічених у додатку 2 до Акта осіб віднесено і позивача (а.с.54).
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI).
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договорів, укладених між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський", між позивачем та ТОВ "КІЦ", а також до транзакцій щодо переведення коштів від ТОВ "КІЦ" на рахунок позивача, оскільки на підставі цих правочинів у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цих правочинів не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.