ПОСТАНОВА
Іменем України
26 червня 2019 року
Київ
справа №826/13937/17
адміністративне провадження №К/9901/14262/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув в письмовому провадженні в касаційній інстанції справу № 826/13937/17
за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року (прийняту в складі головуючого - Бояринцевої М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого Кузьменка В.В.,суддів: Василенка Я.М., Шурка О.І.),
І. Суть спору:
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом (з урахуванням уточнень) до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Відповідач, НАЗК, скаржник) у якому просив суд зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію ОСОБА_1, подану 27.07.2017 року.
2. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він не є і не був особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а був лише кандидатом на військову службу до Управління державної охорони України.
3. З огляду на те, що контракт на військову службу в Управління державної охорони України ним підписано не було, ОСОБА_1 вважає, що на даний час відсутні підстави для наявності інформації щодо нього в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Національне агентство з питань запобігання корупції видалити з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію ОСОБА_1, подану 27.07.2017 року.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутні обставини, передбачені частиною 12 статті 47 Закону №1700-VІI та пунктом 10 розділу II Порядку щодо зберігання відомостей про ОСОБА_1 у Реєстрі.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
7. У касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що Національне агентство не наділено повноваженнями щодо видалення з Реєстру декларацій кандидатів на посаду, положеннями антикорупційного законодавства не встановлений порядок видалення (вилучення) інформації з Реєстру, до повноважень Національного агентства не належать функції зі зберігання відомостей у Реєстрі.
8. Відповідач просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
9. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
10. У період з березня по липень 2017 року ОСОБА_1 розглядався як кандидат на військову службу за контрактом до Управління Державної охорони України.
11. 27.07.2017 року позивачем подано, шляхом заповнення на офіційному веб - сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
12. Відповідно до листа Департаменту роботи з особовим складом Управління державної охорони України від 09.10.2017 року вих. №2/6/797 Управлінням державної охорони України ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті на військову службу.
13. 28.03.2017 позивач звернувся до Голови Національного агентства з питань запобігання корупції Корчак Н.М. із заявою, у якій просив видалити інформацію про себе з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
14. Листом вих. №51-08/35407/17 від 05.10.2017 року відповідачем повідомлено заявника, що усі документи, які подав суб`єкт декларування, зберігаються в реєстрі й автоматично оприлюднюються (за винятком конфіденційної інформації) у публічній частині реєстру. У разі створення виправленого документа первинний документ, до якого вносяться виправлення, не видаляється і зберігається в реєстрі.
15. Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)
16. За приписами ст.3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
17. Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст.32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Згідно зі статтею 1 Закон України від 14.10.2014 року №1700-VІI "Про запобігання корупції" (далі - Закон №1700-VІI), суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
22. Приписами пункту "г" частини1 статті 3 Закону №1700- VІI суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.
23. У пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону зазначено, що особа, яка претендує на зайняття посади, та особа, зазначена у пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду, подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (ч. 3 ст. 45 Закону №1700-VІI).
24. Відповідно до вимог статті 56 Закону №1700-VІI стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто. Для проведення такої спеціальної перевірки, згідно з вимогами статті 57 Закону, такі кандидати на посади до Національного агентства подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за календарний рік, що передує року, в якому особа претендує на зайняття посади.