ПОСТАНОВА
Іменем України
26 червня 2019 року
Київ
справа №826/4674/17
провадження №К/9901/59389/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Президента України про визнання нікчемним рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 лютого 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Аблова Є. В., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Кобаля М .І. (головуючий), Губської Л. В., Епель О. В.
І. Суть спору
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до керівника приймальні Президента України ОСОБА_3 (надалі також ОСОБА_3), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
1.1. визнати нікчемним рішення керівника приймальні Президента України
ОСОБА_3 від 13 січня 2017 року № 22/057604-21;
1.2. зобов`язати керівника приймальні Президента України ОСОБА_3 передати Президенту України ОСОБА_2 на розгляд та прийняття ним рішення за скаргою позивача від 16 грудня 2016 року;
1.3. стягнути з Адміністрації Президента України на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 1040,52 гривень і моральну шкоду в сумі 3000,00 гривень.
2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що працівники приймальні Президента України безпідставно передали його звернення від 9 червня 2016 року та від 25 серпня 2016 року на розгляд до Генеральної прокуратури України, про що було зазначено в його скарзі від 16 грудня 2016 року. За твердженням позивача, всупереч положень чинного законодавства, а саме статті 19 Конституції України, частини четвертої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" його скарга протиправно не була передана на розгляд Президенту України ОСОБА_2 та безпідставно рішенням від 13 січня 2017 року визнано скаргу позивача від 16 грудня 2016 року необґрунтованою. ОСОБА_1 зазначив, що такі протиправні дії відповідача завдали йому матеріальних збитків, а також спричинили погіршення його здоров`я, у зв`язку із чим просив компенсувати йому моральну шкоду в сумі 3000,00 гривень.
3. Суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що керівник приймальні Президента України ОСОБА_3 у спірних правовідносинах діяла від імені Адміністрації Президента України, а позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків і моральної шкоди заявлені до Адміністрації Президента України, то остання є належним відповідачем у справі, у зв`язку з чим допустив заміну відповідача на належного - Адміністрацію Президента України (надалі також відповідач).
4. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову та під час судового розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій відповідач наполягав на законності спірних дій.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. 16 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України зі скаргою щодо протиправних дій приймальні Президента України зі спрямування його звернень стосовно неналежного, на його думку, проведення розслідування у кримінальних провадженнях, відкритих за заявами позивача, та їх безпідставного закриття, у порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" надіслано відповідачем до того ж органу, дії якого він оскаржував. У зв`язку з цим позивач у скарзі від 16 грудня 2016 року просив Президента України дати доручення Генеральному прокурору України Луценку Юрію Віталійовичу розглянути звернення позивача від 10 травня 2016 року та від 31 травня 2016 року.
6. На вказану скаргу позивачу надано відповідь листом Адміністрації Президента України від 13 січня 2017 року № 22/057604-21, яким позивача повідомлено про те, що вирішення поставлених у його попередніх зверненнях від 9 липня 2016 року та від 31 серпня 2016 року питань не належить до повноважень Президента України, у зв`язку із чим їх на підставі частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" направлено до Генеральної прокуратури України для розгляду. За наведених обставин дії працівників приймальні Президента України під час опрацювання звернень позивача рішенням від 13 січня 2017 року № 22/057604-21 визнані правомірними, а скарга позивача від 16 грудня 2016 року - необґрунтованою.
7. Вважаючи необґрунтованими твердження, викладені в листі від 13 січня 2017 року № 22/057604-21, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 8 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, в позові відмовив.
9. Такі свої рішення суди мотивували тим, що відповідач при розгляді скарги позивача від 16 грудня 2016 року та наданні на неї відповіді, діяв у межах повноважень, наданих законодавством України, а тому підстави для визнання такої відповіді нікчемною, а також зобов`язання керівника приймальні Президента України ОСОБА_3 передати Президенту України на розгляд та прийняття ним рішення за скаргою позивача від 16 грудня 2016 року відсутні.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судомами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення.
12. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Оцінка Верховного Суду
13. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів урегульовано нормами Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (надалі - Закон № 393/96-ВР).
15. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
16. Статтею 7 цього ж Закону встановлено таке:
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.