ПОСТАНОВА
Іменем України
26 червня 2019 року
Київ
справа №826/13400/16-а
провадження №№ К/9901/23979/18, К/9901/23982/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на постанову Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Литвинової І. В., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Горяйнова А. М., суддів: Желтобрюх І. Л., Коротких А. Ю.
І. Суть спору
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати повторно розглянути заяву від 31 травня 2016 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 21 вересня 2016 року ним отримано лист № 8.3/7-Р267717.16-2/26-69 від 15 вересня 2016 року за підписом представника Уповноваженого з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав Ляха Д. О., в якому повідомлено про відмову в задоволенні вимог, які були наведені в заяві.
2.1. Стверджує, що відповідач розглянув звернення з порушенням строку, передбаченого Законом України "Про звернення громадян".
2.2. Вважаючи, що такою бездіяльністю відповідача порушено право на отримання відповіді, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про зобов`язання повторно розглянути його заяву.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою від 31 травня 2016 року, у якій просив скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 212-3 КУпАП відносно заступника директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області Старущенка Я. В. та внести подання Уповноваженого до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області для усунення виявлених порушень прав і свобод заявника, зокрема, щодо розгляду скарги заявника та повідомити заявника письмово про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення у строки, передбачені законом.
4. Вказана заява надійшла відповідачу 02 червня 2016 року та зареєстрована за вх. № Р267437.16/26.
5. Листом від 29 червня 2016 року № 8.3/7-Р267437.16-1/26-69 Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повідомив позивача про те, що для повного та всебічного розгляду скаргу до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області був направлений запит. Також позивача повідомлено, що рішення щодо подальших заходів реагування буде прийматися після отримання відповіді на запит.
6. Так, за наслідками розгляду звернення позивача від 31 травня 2016 року, за підписом представника Уповноваженого з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав Ляха Д. О. надіслано лист від 15 вересня 2016 року № 8.3/7-Р267717.16-2/26-69, в якому повідомлено про відсутність підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно заступника директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області Старущенка Я. В.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року справу передано на розгляд за територіальною підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.
8. Постановою Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року в позові відмовлено.
9. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року постанову Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка полягає у порушенні строку розгляду заяви від 31 травня 2016 року, що зареєстрована 02 червня 2016 року за вх. № Р267437.16/26, та прийнято нову постанову про задоволення позову у цій частині.
9.1. В іншій частині постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року залишено без змін.
10. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд звернення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини може тривати понад строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян".
11. Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийшов до висновку про порушення відповідачем строку розгляду звернення, який встановлено статтею 20 Закону України "Про звернення громадян", а також не дотримався вимог щодо розумного строку виконання дій та прийняття рішень, визначеного у пункті 1.4 Порядку здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12 серпня 2013 року № 18/02-13.
11.1. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на заяву позивача від 31 травня 2016 року є повною, законною та обґрунтованою.
IV. Касаційне оскарження
12. Позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
13. Свою касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивує тим, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання повторно розглянути заяву, оскільки Уповноважений Верховної Ради України з прав людини дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно заступника директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області Старущенка Я. В.
14. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
15. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про поширення вимог статті 20 Закону України "Про звернення громадян" щодо термінів розгляду звернень громадян на тривалість здійснення провадження Уповноваженого за зверненнями громадян. Вказує на відсутність порушень відповідачем чинного законодавства під час розгляду звернення ОСОБА_1 від 31 травня 2016 року.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
22. Частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
23. Визначення заяви (клопотання) міститься у статті 3 Закону України "Про звернення громадян" та означає звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.