ПОСТАНОВА
Іменем України
26 червня 2019 року
Київ
справа №815/2373/17
адміністративне провадження №К/9901/21496/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/2373/17
за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області, Територіального сервісного центру № 5141 РСЦ МВС України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2017, прийняту у складі головуючого судді Самойлюк Г.П.,та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Вербицької Н.В., суддів: Джабурії О.В., Крусяна А.В.
І. Суть спору
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області, Територіального сервісного центру № 5141 РЦС МВС України в Одеській області, в якому просив:
1.1. визнати дії Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області та Територіального сервісного центру №5141 РСЦ МВС України в Одеській області щодо знищення державного номерного знаку НОМЕР_1 протиправними;
1.2. зобов`язати Регіональний центр МВС України в Одеській області та Територіальний сервісний центр №5141 РСЦ МВС України в Одеській області відновити знищений державний номерний знак НОМЕР_1 та зареєструвати його на автомобіль ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що з приблизно в 2015 році ним було придбано номерний знак НОМЕР_1 . У відповідності з вимогами наказу МВС України №432 від 29.10.2007 року позивачем сплачено вартість номерного знаку у розмірі 20000,00 грн.
2.1. У подальшому придбаний позивачем номерний знак НОМЕР_1 передано на зберігання до Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області під час перереєстрації автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER.
2.2. 24.03.2017 року позивачем направлено звернення до Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області з проханням перезакріпити зазначений номерний знак на новий автомобіль, проте отримано лист, з якого позивач дізнався, що даний номерний знак було знищено в установленому законом порядку.
2.3. Позивач вважає дії відповідачів протиправними та такими, що порушують його законні права, а тому звернувся до суду з даним позовом.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 07.06.2016 року уповноваженою особою позивача подано заяву про зберігання номерного знаку НОМЕР_1 до 07.07.2016 року та проведено сплату коштів у сумі 90,00 грн. (а.с. 25-26).
3.1. 24.03.2017 року позивачем до Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області направлено звернення, в якому останній зазначив про бажання державний номерний знак НОМЕР_1, який був переданий на відповідальне зберігання до Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області, перезакріпити на новий автомобіль (а.с. 9).
3.2. 31.03.2017 року Регіональний сервісний центр МВС України в Одеській області листом № 31/15-1641 надав позивачу відповідь, з якої вбачається, що номерний знак НОМЕР_1 було знищено в установленому порядку, оскільки з 08.07.2016 року до ТСЦ № 5141 РСЦ МВС в Одеській області не надходило письмових заяв щодо його збереження.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та Законами України.
6. Таку позицію Одеського окружного адміністративного суду підтримав і Одеський апеляційний адміністративний суд, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
IV. Касаційне оскарження
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
8. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду даної справи керувалися виключно підзаконними нормативно-правовими актами, які, на думку позивача, суперечать та не в повній мірі регулюють правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем. Вважає, що спірні правовідносини слід оцінювати з застосуванням статті 41 Конституції України, якою визначено, що право приватної власності є непорушним, та частини першої статті 936 ЦК України, за якою за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
9. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
10. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
11. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. В силу пункту першого частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
15. Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена відповідним Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року (далі - Порядок №1388).
16. Відповідно до пункту 8 Порядку №1388 державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу,підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
17. У відповідності з пунктом 5 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС України від 11.08.2010 року №379 (далі - Інструкція №379) зняття з обліку ТЗ проводиться працівниками Центру відповідно до вимог пунктів 12, 15, 32, 40-46 Порядку.