ПОСТАНОВА
Іменем України
26 червня 2019 року
Київ
справа №490/8846/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17677/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №490/8846/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області
про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області
на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2017 року (у складі головуючого судді Черенкової Н.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Домусчі С.Д., суддів Коваля М.П., Кравця О.О.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі також - відповідач), в якому просив визнати неправомірним (незаконним) рішення відповідача від 11 березня 2016 року; зобов`язати відповідача скасувати рішення від 11 березня 2016 року та призначити пенсію за вислугою років відповідно до пункту "в" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 14 грудня 2015 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2017 року, залишеною без змін Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що з урахуванням чинного на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії, законодавства, не зарахування до спеціального стажу позивача проходження військової служби на посаді авіаційного техніка у Збройних Силах колишнього Союзу РСР за період з 17 березня 1987 року по 03 квітня 1989 року, є протиправним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 30 жовтня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №490/8846/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Чиркіна С.М.
Верховний Суд ухвалою від 25 червня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу №490/8846/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 26 червня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 14 грудня 2015 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Центральному р-ні м. Миколаєва з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "в" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
11 березня 2015 року відповідач своїм рішенням за №17/1 відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418, оскільки за наданими документами відсутній спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення даного виду пенсії.
При цьому відповідачем зачислено до спеціального стажу за вислугу років 18 років 4 місяця 5 днів.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права задоволено позовні вимоги. Крім того відповідач зазначає, що період проходження позивачем військової служби на посаді авіаційного техніка у Збройних Силах колишнього Союзу РСР за період з 17 березня 1987 року по 03 квітня 1989 року, не може бути зарахований до спеціального стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугу років, внаслідок відсутності в довідці Архіву Міністерства оборони РФ від 20 січня 2016 року №24/141, інформації про те, що позивач був безпосередньо зайнятий повний робочий день на роботах по оперативному і періодичному (гарантійному) аеродромному технічному обслуговуванню повітряних суден в льотно-випробних (контрольно-випробних) підрозділах військової частини (вільнонайманий склад). За таких обставин, відповідач вважає, що відсутня інформація, передбачена Переліком посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418, внаслідок чого довідка архіву не може прийматись як документ, що підтверджує стаж позивача.
Від позивача заперечень або відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
в) інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, після досягнення 55 років і стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах;
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах.
У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена у пунктах "а" і "б" цієї статті.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
Відповідно до абзаців 15-16 частини першої пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок.
При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції з поданих відповідачем документів, до загального стажу позивача зараховано 27 років 2 місяці та 21 день, до спеціального стажу - 18 років 4 місяці та 5 днів. Не зараховано до спеціального стажу 1 рік 10 місяців 29 днів, що становить період проходження військової служби.