ПОСТАНОВА
Іменем України
27 червня 2019 року
Київ
справа №802/352/17-а
адміністративне провадження №К/9901/30222/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Білак М.В., Єресько Л.О., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (судді Дмитришена Р.М., Воробйова І.А., Чернюк А.Ю.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (судді Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П., Загороднюк А.Г.) у справі № 802/352/17-а за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України (далі - НБУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до НБУ, в якому з урахуванням змінених позовних вимог просив:
- визнати протиправною бездіяльність НБУ щодо ненадання ОСОБА_1 копій повного тексту постанов правління НБУ про віднесення до категорії проблемних ПАТ КБ "Надра", ПАТ "Дельта банк", ПАТ "Фінанси та кредит" та ПАТ "Банк Михайлівський";
- визнати протиправною бездіяльність НБУ щодо ненадання ОСОБА_1 копій повного тексту постанов правління НБУ про віднесення до категорії неплатоспроможних ПАТ КБ "Надра", ПАТ "Дельта банк", ПАТ "Фінанси та кредит" та ПАТ "Банк Михайлівський";
- зобов`язати НБУ надати ОСОБА_1 копії повного тексту постанов правління Національного Банку України про віднесення до категорії проблемних ПАТ КБ "Надра", ПАТ "Дельта банк", ПАТ "Фінанси та кредит" та ПАТ "Банк Михайлівський";
- зобов`язати НБУ надати ОСОБА_1 копії повного тексту постанов правління НБУ про віднесення до категорії неплатоспроможних ПАТ КБ "Надра" від 05 лютого 2015 року №83/БТ, ПАТ "Дельта банк" від 02 березня 2015 року №150/БТ, ПАТ "Фінанси та кредит" від 17 вересня 2015 року №612/БТ та ПАТ "Банк Михайлівський" від 23 травня 2016 року №14/БТ;
- визнати протиправною бездіяльність НБУ щодо ненадання ОСОБА_1 інформації про пов`язаних з АТ "Банк Михайлівський" особах, які відповідальні за доведення цього банку до неплатоспроможності, в чому була вина кожного з них відповідно до постанови НБУ про визнання цього банку неплатоспроможним та Закону України "Про банки та банківську діяльність", а також про місце реєстрації голови правління та власника суттєвої участі АТ "Банк Михайлівський";
- зобов`язати НБУ надати ОСОБА_1 інформацію про пов`язаних з ПАТ КБ "Надра", ПАТ "Дельта банк", ПАТ "Фінанси та кредит" та АТ "Банк Михайлівський" особах, внаслідок діяльності чи бездіяльності яких ці банки були доведені до неплатоспроможності, в чому полягала ця діяльність чи бездіяльність кожного з цих осіб відповідно до постанов НБУ про визнання цих банків неплатоспроможними та Закону України "Про банки та банківську діяльність", а також про місце реєстрації голови правління та власника суттєвої участі цих банків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до голови НБУ із запитом про надання публічної інформації, а саме щодо надання копій повних текстів постанов НБУ про віднесення ПАТ КБ "Надра", ПАТ "Дельта банк", ПАТ "Фінанси та кредит" та ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та неплатоспроможних, а також інформації щодо пов`язаних із вище переліченими банками осіб, унаслідок діяльності чи бездіяльності яких ці банки були доведені до неплатоспроможності, в чому полягала ця діяльність чи бездіяльність кожного з цих осіб. Однак, НБУ відмовив йому у наданні копій повного тексту вказаних постанов НБУ з посиланням на те, що запитувана інформація не є публічною та становить банківську таємницю.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 30 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову - про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог позивач зазначив, що при вирішенні справи суди попередніх інстанцій не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме частини 2, 3 статті 56 Закону України "Про Національний банк України" у редакції, що діяла на час прийняття запитуваної позивачем інформації, статей 60, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", статті 57 Конституції України. За твердженням позивача, з наведених правових норм убачається, що постанови НБУ про віднесення банків до категорії неплатоспроможних не є інформацією з обмеженим доступом, а є публічною інформацією, яка підлягає опублікуванню.
У відзиві на касаційну скаргу НБУ вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій достовірно встановили, що позивач не звертався до відповідача із запитом від 29 серпня 2016 року, натомість останній не заперечує проти існування запиту від 13 вересня 2016 року. Відповідач вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин та дійшли обґрунтованого висновку, що запитувана ОСОБА_1 інформація не є публічною та становить банківську таємницю. З огляду на це НБУ просить відмовити в задоволенні вимог касаційної скарги позивача.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 13 грудня 2017 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Білоус О.В.(суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Стрелець Т.Г.
30 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 524/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
У зв`язку із відведенням судді Загороднюка А.Г. від участі в розгляді даної справи, 25 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Білак М.В., Єресько Л.О.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі й запереченнях доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що 13 вересня 2017 року позивач звернувся до НБУ з запитом щодо отримання інформації, в якому просив надати копії повних текстів постанов про віднесення ПАТ КБ "Надра", ПАТ "Дельта банк", ПАТ "Фінанси та кредит" та ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та неплатоспроможних, а також інформації щодо пов`язаних із вище переліченими банками осіб, унаслідок діяльності чи бездіяльності яких ці банки були доведені до неплатоспроможності, в чому полягала ця діяльність чи бездіяльність кожного з цих осіб. Одночасно з цим, ОСОБА_1 просив повідомити чи звертався НБУ до правоохоронних органів з приводу вчинення кримінальних правопорушень особами, пов`язаними з цими банками, зокрема власниками суттєвої участі, якими ці банки були доведені до неплатоспроможності, за що відповідно до статті 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність" мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності; вчинення яких конкретно правопорушень інкримінується кожному з цих осіб; якими обставинами підтверджується вчинення цих правопорушень кожним із них; чи були доведені до суду кримінальні справи по цих питаннях та чи були осуджені ці особи.
Листом від 19 жовтня 2016 року № 20-004/86365 НБУ повідомив позивачу, що в Банку відсутні правові підстави для надання копій постанов Правління НБУ про віднесення банків до категорії проблемних, оскільки інформація, що зазначена в таких постановах містить банківську таємницю. У той же час, відповідач надав ОСОБА_1 витяги з постанов Правління НБУ про віднесення окремих банків до категорії неплатоспроможних у тій частині, яка не містить інформації, віднесеної до інформації з обмеженим доступом; надано інформацію про власників істотної участі в банках, що запитуються, та схематичне зображення структури власності банків. Крім того доведено до відома позивача, що НБУ звертався до правоохоронних органів щодо діяльності ПАТ КБ "Надра", ПАТ "Дельта банк", АТ "Імексбанк" та ПАТ "Фінанси та кредит".
Не погодившись з такою відповіддю НБУ, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що запитувана позивачем інформація не є публічною та становить банківську таємницю, у зв`язку з чим відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у наданні такої інформації. НБУ надав суду вичерпний перелік доказів, які свідчать про вчинення з його боку необхідних дій та надання змістовної та повної відповіді на запит позивача від 13 вересня 2016 року.
Верховний Суд вважає правильними такі висновки судів з огляду на наступне.
У Законі України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон № 2657-XII) закріплено право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону № 2657-XII).
Відповідно до статті 20 Закону № 2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.