ПОСТАНОВА
Іменем України
26 червня 2019 року
Київ
справа №821/3762/15-а
провадження №К/9901/24121/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу № 821/3762/15-а
за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Північна виправна колонія (№90)" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної установи "Північна виправна колонія (№90)" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду, прийняту 8 листопада 2016 року у складі головуючого судді - Кисильової О.Й., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, постановлену 6 червня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Танасогло Т.М., суддів: Бойка А.В., Яковлєва О.В.,
І. Суть спору
1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Північна виправна колонія (№90)" (далі - відповідач), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу одноразової допомоги при звільненні;
1.2. стягнути з відповідача на користь позивача одноразову грошову допомогу в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожні повні 20 років служби що становить 18 765 гривень;
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що був звільнений з Державної кримінально-виконавчої служби України у запас Збройних сил України за п. 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. На день його звільнення вислуга років у календарному обчисленні складала 20 років 03 місяці 09 днів служби. Проте, звільняючи ОСОБА_1 зі служби, відповідач не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, чим допустив протиправну бездіяльність. Позивач вважає, що порушено його право на отримання такої допомоги, передбачене пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.
2.1. Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою захисту своїх законних прав.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 прийнятий на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України у 1995 році.
4. Наказом начальника управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 25 листопада 2015 року № 57 о/с ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України з Державної кримінально-виконавчої служби України за підпунктом "ж" пункту 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
4.1. Вислуга років при звільненні в календарному обчисленні становила 20 років 03 місяці 09 днів.
5. При звільненні у запас Збройних Сил України ОСОБА_1 не було виплачено грошову допомогу у розмірі 25% щомісячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років служби з тих підстав, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ) особам офіцерського складу, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
5.1. Свої дій відповідач обґрунтовує тим, що оскільки на час звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України (01 грудня 2015 року) позивач не набув права на пенсію на умовах, визначених зазначеним Законом № 2262-ХІІ, він не набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 9 Закону.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 8 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2017 року, позовні вимоги задовольнив.
6.1. Визнав протиправною бездіяльність Північної виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (№ 90) щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.
6.2. Стягнув з Північної виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (№ 90) на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 18765 (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривень.
6.3. Стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Північної виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (№ 90) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку наявні всі достатні та необхідні правові підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, таким чином, суд вбачає ознаки протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.
8. Зазначена позиція була підтримана і Одеським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
IV. Касаційне оскарження
9. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
10. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що Порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільнення зі служби врегульовано Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за приписами якого одноразова грошова допомога, на виплату якої претендує позивач, належить особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим, які мають право на пенсію за цим Законом, тобто, якщо вони звільнені зі служби з правом виходу на пенсію та з 01 жовтня 2015 року до 30 вересня 2016 року на день звільнення мають вислугу років 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
10.1. Відповідач вважає, що оскільки позивач не набув права на пенсію, то у нього відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 25 % грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
10.2. Також відповідач не приймає до уваги положення постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", оскільки даний порядок прийнятий на виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
11. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.