ПОСТАНОВА
Іменем України
26 червня 2019 року
Київ
справа №809/3850/14
провадження №К/9901/24197/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Кишинського М. І., суддів: Могили А. Б., Остап`юка С. В., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Кухтея Р. В., суддів: Яворського І. О., Носа С. П.
І. Суть спору
1. У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області), в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії відповідачів щодо безпідставного його звільнення з посади першого заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 20 жовтня 2014 року № 955-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області та зобов`язати відповідачів запропонувати йому відповідно до вимог статті 42-1 КЗпП України укладення трудового договору на аналогічну посаду в ГУ ДФС в Івано-Франківській області;
1.4. стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 103619,44 гривень.
2. В мотивування позову зазначає, що, починаючи з 04 червня 2013 року, ОСОБА_1 обіймав посаду першого заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області.
2.1. Однак, наказом Міністерства доходів і зборів України від 20 жовтня 2014 року № 955-о позивача звільнено із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, через скорочення штатів.
2.2. Вважаючи своє звільнення з посади безпідставним, оскільки позивач має переважне право на залишення на роботі при скороченні працівників у зв`язку з тривалим безперервним стажем роботи в органах податкової служби та високої кваліфікації, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про скасування наказу щодо його звільнення.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Починаючи з 1990 року, ОСОБА_1 працював в органах податкової служби. Присягу державного службовця склав 30.04.1994 року. З 1997 по 2004 рік займав керівні посади в органах податкової служби в Івано-Франківській області, а саме: з червня 2004 року по липень 2005 року - заступник голови ДПА в Івано-Франківській області; з липня 2005 по лютий 2012 - перший заступник голови ДПА в Івано-Франківській області, з лютого 2012 року по червень 2013 року обіймав посаду першого заступника голови ДПС в Івано-Франківській області; з червня 2013 року по жовтень 2014 року займав посаду першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.
4. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 04 червня 2013 року № 1133-о ОСОБА_1 призначено в порядку переведення на посаду першого заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, звільнивши з посади першого заступника голови Державної податкової служби в Івано-Франківській області.
5. 01 вересня 2014 року позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної посади з 03 листопада 2014 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами структури та штатної чисельності ГУ Міндоходів в Івано-Франській області (скорочення чисельності перших заступників начальника Головного управління). Разом з цим, ОСОБА_1 запропоновано вакантні посади, а саме: начальника Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; начальника ДПІ у Рогатинському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; начальника ДПІ у Городенківському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; заступника начальника відділу інформаційно-аналітичного супроводження бюджетного процесу та моніторингу забезпечення доходів і зборів, економічного менеджменту ризиків та експрес-діагностики координаційно-моніторингового управління ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; головного спеціаліста відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; головного державного ревізора-інспектора відділу внутрішньої безпеки ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; головного державного ревізора-інспектора відділу інформаційно-аналітичного супроводження бюджетного процесу та моніторингу забезпечення доходів і зборів, економічного менеджменту ризиків та експрес-діагностики координаційно-моніторингового управління ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_3
6. Позивач відмовився від запропонованих посад.
6. 15 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій просив скоротити термін попередження про наступне вивільнення та звільнити його із займаної посади з 20 жовтня 2014 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників.
7. 20 жовтня 2014 року позивачу запропоновані ті самі посади, що були запропоновані під час попередження про наступне вивільнення 01 вересня 2014 року. Позивач також відмовився від запропонованих посад.
8. Відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 20 жовтня 2014 року № 955-о ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області у зв`язку зі зміною структури, штатного розпису та скорочення штатної чисельності на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, в позові відмовлено.
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2016 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
11. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13 квітня 2016 року звернув увагу на те, що ОСОБА_1 у позовній заяві посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", відповідно до якої вирішено реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2. Крім того, відповідно наявного в матеріалах справи наказу ДФС України від 12 вересня 2014 року № 129 затверджено типову структуру головних управлінь ДФС в областях та кількість перших заступників, заступників начальників головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, наказом Міністерства доходів і зборів України від 15 вересня 2014 року № 10 встановлено розпочати реорганізацію головних управлінь Міндоходів в окремих областях, наказом ДФС України від 26 вересня 2014 року № 144 затверджено зміни до чисельності працівників головних управлінь ДФС в областях, наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 06 жовтня 2014 року № 7 розпочато діяльність ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Також, у матеріалах справи наявні структура ГУ ДФС в Івано-Франківській області, затверджена 26 вересня 2014 року Головою ДФС України та штатний розпис на 2014 рік ГУ ДФС в Івано-Франківській області, затверджений 01 жовтня 2014 року Головою ДФС України, яким передбачено дві посади першого заступника начальника. Дані обставини не було досліджено та надано оцінки судами попередніх інстанцій, що має істотне значення для вирішення спору. Крім того, судами не досліджено та не надано оцінки твердженням відповідача щодо добровільної згоди ОСОБА_1 на наступне вивільнення з займаної посади на підставі його заяви від 15 жовтня 2014 року, у якій він просив скоротити термін попередження про наступне вивільнення та звільнити із займаної посади з 20 жовтня 2014 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
12. За наслідками нового розгляду справи, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, в позові відмовлено.
13. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що, встановлюючи наявність правових підстав для звільнення позивача із займаної посади, судом досліджено питання наявності змін в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників. Суд також вказав, що підставою звільнення позивача слугували зміни в структурі ГУ Міндоходів України в Івано-Франківській області і такі зміни не пов`язані з ліквідацією чи реорганізацією ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області та створенням ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Крім того, позивачу були запропоновані певні посади, від яких він відмовився, з попередженням про наступне вивільнення його було ознайомлено, що підтверджується його особистим підписом. Також, 15 жовтня 2014 позивачем була адресована на ім`я голови ДФС України та голови комісії з реорганізації Міндоходів України заява про скорочення терміну попередження про наступне вивільнення та прохання звільнити його із займаної посади з 20 жовтня 2014 року і у день звільнення позивачу також були запропоновані посади, від яких він відмовився. Крім того, суд першої інстанції вказав, що під час звільнення позивача дотримано вимоги законодавства щодо необхідності отримання згоди профспілкової організації, а відтак оскаржуваний наказ є правомірним.
14. Таку позицію Івано-Франківського окружного адміністративного суду підтримав і Львівський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
IV. Касаційне оскарження
15. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
16. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалось питання про правомірність скорочення посади, яку обіймав позивач.
17. Водночас представник ДФС України та представник ГУ ДФС України в Івано-Франківській області у запереченнях вказують на безпідставність касаційної скарги і просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
19. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.