ПОСТАНОВА
Іменем України
26 червня 2019 року
Київ
справа №814/2389/15
адміністративне провадження №К/9901/14780/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №814/2389/15
за позовом ОСОБА_1
Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області
про зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року (у складі колегії: головуючого судді Грабовського Ю.М., суддів Лук`янчук О.В., Кравченка К.В.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась в суд із позовом до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі також - відповідач), в якому просила зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання та надати дозвіл на розробку детального плану забудови території земельної ділянки загальною площею 0,50 га, розташованої за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, Покровська сільська рада, за межами населеного пункту, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, згідно діючого законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у наданні дозволу на розробку детального плану території з метою забудови, районна державна адміністрації порушила права позивачки, як власника земельної ділянки. Крім того, в адміністрації відсутній детальний проект землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб Кінбурнської коси та не визначена територія межі прибережної захисної смуги.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 апеляційну скаргу Прокуратури Миколаївської області задоволено. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки цільове призначення спірної земельної ділянки не дозволяє будівництво комплексу для туризму, а також враховуючи, що ділянка знаходиться в прибережній смузі Чорного моря на території Кінбурнської коси, яка є об`єктом природоохоронного призначення, суд прийшов до висновку, що Очаківська районна державна адміністрація правомірно відмовила у наданні дозволу на розробку детального плану території земельної ділянки наданої для ведення особистого селянського господарства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 28 липня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі №814/2389/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Чиркіна С.М.
Верховний Суд ухвалою від 25 червня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу №814/2389/15 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 26 червня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2014 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 придбала у власність земельну ділянку площею 0,50 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 Цільова призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства. Вказаний договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується відповідним витягом.
У 2015 році позивач звернулась із заявою до Очаківської районної державної адміністрації про надання дозволу на розробку детального плану території ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах території Покровської сільради для забудови житлового комплексу зеленого туризму.
Листом від 30 червня 2015 року за вих.№1224/02-24/13 Очаківська районна державна адміністрація повідомила позивача про те, що вона не вбачає загальних потреб для забудови ділянки в прибережній смузі Чорного моря біля с. Покровка. Свою відмову адміністрація мотивувала тим, що вказана територія, у тому числі і земельна ділянка ОСОБА_3 є природно-заповідною територією та використовується для охорони фауни, орніфауни, прибережних захисних смуг і острівних угідь Кінбурнської коси, а тому будівництво будь-яких установ відпочинку не передбачено.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив неправильного тлумачення норм Закону України "Про особисте селянське господарство", бо суд вважає, що надання послуг зеленого туризму - це використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки законом не передбачена забудова спірної земельної ділянки. На думку позивача, ні Земельний кодекс України, ні Закон України "Про особисте селянське господарство" не містить прямої заборони або дозволу на будівництво капітальних споруд на земельній ділянці з цільовим призначенням - особисте селянське господарство.
Позивач зазначає, що метою використання земельної ділянки є вирощування сільськогосподарської продукції для власного споживання та надання послуг сільського зеленого туризму. Без побудови на спірній земельній ділянці житлових споруд, в тому числі і гостьових будинків для туристів, неможливе її використання.
22 серпня 2016 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.