ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 914/1111/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,
учасники справи:
позивач - дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",
представник позивача - Мицько Р.М., адвокат (довіреність від 21.12.2018 № 72/18, свідоцтво від 04.11.2017 № 1332),
відповідач - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз",
представник відповідача - Богдан С.В., адвокат (довіреність від 02.01.2019 № 007Др-24-0119, свідоцтво від 06.02.2018 № 000927),
розглянув касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2018 (головуючий Рим Т.Я., судді: Матвіїв Р.І. і Мороз Н.В.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 (головуючий Орищин Г.В., судді: Галушко Н.А. і Желік М.Б.)
у справі № 914/1111/18
за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі - Товариство)
про стягнення 8 802 866,09 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Компанія звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства про стягнення 6 835 926,55 грн. суми інфляційних втрат та 1 966 939,54 грн. 3% річних від простроченої суми основного боргу.
Позовна заява обґрунтована тим, що:
- актами цивільного законодавства не встановлено, які цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду у вигляді ухвали про затвердження мирової угоди, якою визначено порядок виконання рішення суду, а не грошового зобов`язання, передбаченого умовами правочину у вигляді договору;
- підставою виникнення цивільних прав та обов`язків з виконання грошового зобов`язання зі сплати основного боргу у сумі 28 476 600,20 грн. за переданий природний газ у правовідносинах у справі господарського суду Львівської області № 12/69 є договір поставки природного газу від 25.02.2009 № 06/09-287 (далі - Договір), який встановлює, зокрема, строки виконання грошового зобов`язання.
Рішенням господарського суду Львівської області від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
- мирова угода, яка укладена на виконання вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", відповідає вимогам договору про реструктуризацію і з урахуванням пункту 2.6 статті 2 вказаного Закону має наслідком зміну строку виконання грошового зобов`язання;
- Компанією не доведено належними та допустимими доказами порушення Товариством змінених умов зобов`язання, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з Товариства 3% річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме: частини другої статті 19 Конституції України; статей 11, 509, 526, 530, 598, 599, 610-612, 625, 629, 631, 640, частини першої статті 651 ЦК України; статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України); пункту 2.6 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію"; частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; статей 2, 3, 7, 11, 13, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Також Компанією заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/190/18, яке відхиляється Касаційним господарським судом, оскільки справа № 916/190/18, до вирішення якої Компанія просить зупинити дану справу, містить інші обставини та правове регулювання, а відтак правовідносини у цих справах не є подібними, а саме - справа № 916/190/18 за позовом Компанії до ПАТ "Одесагаз" не розглядалась у контексті положень пункту 2.6 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та у справі №916/190/18 не укладалась мирова угода на виконання зазначеного Закону, а укладено договір іпотеки та розстрочено виконання рішення.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Компанія подала клопотання, в якому просила передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке відхилено Касаційним господарським судом, оскільки у клопотанні не наведено підстав, які б передбачали передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 25.02.2009 Компанією та Товариством укладено Договір, за умовами якого Компанія зобов`язалась передати у власність Товариству в 2009 році природний газ, за наявності його обсягів, а Товариство зобов`язалось прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
На виконання умов Договору Компанією на протязі лютого-квітня 2009 року, липня-грудня 2009 року та січня 2010 року передано у власність Товариству природний газ на загальну суму 180 888 146,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, Товариство свої зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу виконало частково, і на момент звернення до суду у справі №12/69 його заборгованість перед Компанією становила 95 453 465,97 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.08.2010 у справі №12/69 позовні вимоги Компанії до Товариства про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за поставлений природний газ у сумі 143 090 297,06 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Компанії 95 453 465,97 грн. основного боргу, 9 623 197,97 грн. - пені, 8 032 974,01 грн. інфляційних втрат, 2 168 539,22 грн. - 3% річних.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.02.2011 прийнято Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", згідно із статтею 1 якого встановлено, що його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об`єднаною енергетичною системою України, суб`єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".
Пунктом 2.6 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" передбачено, що суб`єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 01.01.2011 і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.07.2012 у справі № 12/69 затверджено мирову угоду від 20.06.2012, якою затверджено графік погашення Товариством заборгованості (яка на момент підписання мирової угоди становила 28 476 600,20 грн.) з липня 2012 року по травень 2032 року.
Відповідно до пункту 3 затвердженої мирової угоди сторони, враховуючи вимоги пункту 2.6 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", дійшли згоди врегулювати порядок виконання вказаного судового рішення в частині суми основного боргу, яка на момент підписання цієї мирової угоди становить 28 476 600,20 грн.
Згідно з пунктом 2 мирової угоди на момент її укладення боржником (Товариством) повністю погашені суми: пені, втрат внаслідок інфляційних процесів, 3% річних, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зазначені у рішенні господарського суду Львівської області від 26.08.2010 у справі № 12/69.
Пунктом 4 мирової угоди передбачено, що боржник зобов`язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у пункті 3 цієї мирової угоди, шляхом сплати зобов`язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (далі - Графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від боржника на рахунок стягувача у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню. Період сплати заборгованості встановлено з червня 2012 року по травень 2032 року.
Відповідно до пунктів 11, 16, 17 мирової угоди за невиконання умов цієї мирової угоди сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. За прострочення виконання зобов`язань, вказаних у пункті 4 цієї мирової угоди, боржник зобов`язується сплатити стягувачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу. У випадку порушення боржником умов погашення суми основного боргу в частині сплати платежів у розмірі та у терміни, визначені пунктом 4 цієї мирової угоди, стягувач має право негайно вживати передбачених законодавством заходів до примусового виконання мирової угоди, в тому числі шляхом пред`явлення ухвали про затвердження мирової угоди на примусове виконання до органу державної виконавчої служби. Боржник зобов`язується відшкодувати стягувачу збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань щодо погашення заборгованості відповідно до порядку, встановленого пунктом 4 цієї мирової угоди.
Судами встановлено, що Товариство зобов`язання за мировою угодою виконує належним чином, а саме: за період з червня 2012 року по травень 2018 року Товариство сплатило Компанії 8 424 327,5 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками по рахунку та платіжними дорученнями.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 6 835 926,55 грн. суми інфляційних втрат та 1 966 939,54 грн. 3% річних від простроченої суми основного боргу.