ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/2949/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,
за участю помічника судді Лазарєвої О.С. (за дорученням головуючого судді),
учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство "Рідна природа" (далі - Товариство) - Чіпар С.М. - адвокат (посвідчення від 09.04.2011 № 674),
відповідача-1 - публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк) - Каракоця О.Р. - адвокат (свідоцтво від 31.08.2012 № 503),
відповідача-2 - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - Компанія) - не з`яв.,
розглянув касаційну скаргу Товариства
на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2018
(суддя Маринченко Я.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019
(головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М. і Чорногуз М.Г.)
у справі № 916/2949/17
за позовом Товариства
до: Банку;
Компанії
про визнання правочинів недійсними.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про визнання недійсними:
договору фінансового лізингу від 24.04.2014 №DNH2LNI05503 (далі - Договір фінансового лізингу), укладеного Товариством і Банком;
договору добровільного страхування наземного транспорту від 11.04.2014 №DNH0UA-143B2ZW (далі - Договір страхування), укладеного Компанією, Товариством і Банком;
договору поруки від 24.04.2017 №DNH2LYI05503/DP1(далі - Договір поруки), укладеного товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Техно-Магістраль" і Банком.
2. Позов обґрунтовано суперечністю оспорюваних договорів чинному законодавству.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019, у позові відмовлено.
4. Рішення і постанову обґрунтовано непідтвердженням і недоведеністю позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про невідповідність оскаржуваних судових рішень чинному законодавству, прийняття їх з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати відповідні рішення і постанову та передати справу за позовом Товариства до Банку і Компанії про визнання недійсними Договору фінансового лізингу та Договору страхування до суду першої інстанції на новий розгляд.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Судами в оскаржуваних рішенні та постанові:
- порушено частину другу статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг";
- порушено частину шосту ("п.6") статті 342 Господарського кодексу України;
- порушено частину п`яту ("п.5") статті 203 Цивільного кодексу України;
- порушено частину першу ("п.1") статті 203 Цивільного кодексу України;
- порушено статті 2 і 99 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи відповідача
7. У відзиві на касаційну скаргу Банк заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та безпідставність і про законність оскаржуваних судових рішень, та просить відхилити касаційну скаргу, зазначені рішення та постанову залишити без змін, судові витрати покласти на Позивача.
Від Компанії відзив на касаційну скаргу не надходив.
Клопотання учасників справи
8. Товариством подано до Касаційного господарського суду "заяву з процесуальних питань", в якій воно просить передати дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, "якщо колегія суддів у складі Селіваненка В.П. - головуючого, Булгакової І.В., Пількова К.М. - суддів, вважає, за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України"; в обґрунтування наведеного скаржник посилається на постанови Верховного Суду України від 12.09.2011 зі справи № 66/311-10 і від 09.08.2017 зі справи № 6-2690цс16 (див. пункт 32 цієї постанови Касаційного господарського суду).
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Банком і Товариством (як лізингоодержувачем) укладено Договір фінансового лізингу, за умовами якого Банк здійснює придбання у власність у ТОВ "Приват Лізинг" (продавець), а потім передає лізингоодержувачу, а останній приймає у Банку в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу майно (трактор колісний).
10. Банк за актом приймання-передачі від 06.05.2014 передав Товариству предмет лізингу. Останній знаходиться у користуванні Товариства.
При цьому, за висновком судів, правовідносини між Банком і ТОВ "Приват Лізинг" не впливають на правовідносини між Товариством і Банком.
11. Компанією (як страховиком), Товариством (як страхувальником) і Банком (як вигодонабувачем) було укладено Договір страхування наземного транспорту, за умовами якого застраховано об`єкт лізингу (трактор колісний).
12. Крім того, ТОВ "Техно-Магістраль" (як поручителем) і Банком укладено Договір поруки, предметом якого є надання поручителем перед Банком за виконання Товариством (лізингоодержувач) зобов`язань за Договором фінансового лізингу.
13. Матеріали справи не містять, а Товариством не було надано судам першої і апеляційної інстанцій належних доказів того, що Договір фінансового лізингу укладений його сторонами шляхом введення Товариства в оману та з метою одержання Банком додаткового прихованого прибутку (як про те зазначає позивач).
14. Неприйнятним є посилання позивача на незаконне відкриття Банком рахунку НОМЕР_1 для здійснення лізингоодержувачем платежів за Договором фінансового лізингу; даний рахунок відкрито на підставі згаданого договору, про що в останньому безпосередньо зазначено (пункт 1.5).
15. Розділом 2 Договору фінансового лізингу було погоджено між сторонами умови щодо лізингових платежів, в тому числі винагорода за відкриття названого рахунку, який згідно з постановою НБУ від 17.06.2004 №280 відноситься до рахунків 2071 "Фінансовий лізинг (оренда), що наданий суб`єктам господарювання", винагорода за отримання в лізинг майна в розмірі 2% річних від суми залишку невиплаченої вартості майна, винагорода за користування майном тощо. Таким чином, необґрунтованими є твердження позивача про приховування Банком зазначених умов, оскільки шляхом підписання Договору фінансового лізингу його сторони погодили відповідні умови.
16. Стосовно твердження позивача про те, що умови Договору фінансового лізингу обмежують його (позивача) у правах, оскільки пунктами 2.5, 7.1.3 цього договору передбачено, що Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір винагород, а також лізингооджерувач має право пред`являти продавцю майна усі права та вимоги, що випливають з договору купівлі-продажу, проте такий договір не є тристороннім, а укладений лише Банком і продавцем майна, - судами зазначено: позивачем не доведено належними засобами доказування наявності з боку Банку такого обмеження, а позивач при укладенні Договору фінансового лізингу не був позбавлений права надати свої заперечення та пропозиції стосовно пунктів даного договору.
17. Щодо списання коштів у сумі 24 736,65 грн. з рахунку позивача судами вказано: відповідні кошти були списані з рахунку позивача у рахунок погашення пені за Договором фінансового лізингу, як це погоджено сторонами у пункті 2.6 зазначеного договору.
18. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення Договору фінансового лізингу шляхом введення позивача в оману.
19. З приводу твердження позивача щодо неправомірного повернення суми виплаченого страхового відшкодування страховику (Компанії) судами з`ясовано й зазначено таке:
24.08.2016 на автодорозі Київ - Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), внаслідок якої був пошкоджений застрахований трактор. Винною у скоєнні ДТП особою згідно з постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 13.10.2016 у справі №511/2004/16-п визнано водія трактора, який порушив вимоги Правил дорожнього руху України (ПДР) і не забезпечив технічно справний стан застрахованого трактора перед його виїздом;
згідно з умовами Договору страхування страховик: має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених розділом 16 цього договору; пунктом 16.6 зазначеного договору визначено, що страховик не несе відповідальності, якщо страхувальник використовував транспортний засіб в аварійному стані (визначення технічного стану та обладнання транспортного засобу здійснюється згідно з ПДР). Відтак Компанією було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування; страховим актом від 28.02.2017 було скасовано страховий акт від 24.11.2016 про виплату страхового відшкодування 1 774 690,75 грн. як помилковий, оскільки подія, що сталася 24.08.2016, за умовами Договору страхування не є страховим випадком;