ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/5104/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Сухового В.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційні скарги акціонерного товариства "Київенерго" (далі - АТ "Київенерго") та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.11.2018
(суддя Борисенко І.І.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019
(головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Пономаренко Є.Ю. і Смірнова Л.Г.)
за позовом Компанії
до АТ "Київенерго"
про стягнення 496 315, 66 грн.,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Підприємство);
Київська міська рада (далі - Рада).
ВСТАНОВИВ:
Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до АТ "Київенерго" про стягнення сум пені, 3% річних та "інфляційних втрат" у зв`язку з несвоєчасною оплатою за спожитий природний газ, поставлений на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2013 №1247/14-БО-41.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 26.06.2018, зокрема: прийнято позовну заяву Компанії до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Підприємство та Раду.
30.10.2018 Компанія звернулася до суду першої інстанції із заявою про заміну ПАТ "Київенерго" його правонаступником - Підприємством та просило поновити пропущений строк для подачі клопотання про заміну сторони у справі правонаступником і поновити строк для подачі доказів, копії яких додавалися до заяви.
Заява мотивована тим, що між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (найменування змінено на ПАТ "Київенерго") та Київською міською державною адміністрацією в особі її голови 27.09.2001 укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва (далі - Угода). Відповідно до Угоди ПАТ "Київенерго" передано у володіння і користування майно територіальної громади міста Києва, зокрема те, що забезпечує виробництво, постачання та транспортування теплової енергії. 31.07.2018 з володіння та користування ПАТ "Київенерго" вибуло таке: цілісний майновий комплекс - сміттєспалювальний завод "Енергія" та інше енергетичне обладнання (індивідуально визначене майно), що в комплексі забезпечували виробництво теплової енергії для задоволення суспільних потреб у тепловій енергії споживачів на території м. Києва. Таким чином, факт зміни володільця майна, що використовується для виробництва теплової енергії, який відбувся 31.07.2018, підтверджується тристороннім актом приймання-передачі основних засобів від 31.07.2018 і наказом Департаменту комунальної власності м. Києва від 01.08.2018 № 370 та додатком № 16 до нього, що, на думку заявника, є підставою для заміни сторони у справі - відповідача його правонаступником.
Аналогічне клопотання про заміну сторони у справі її правонаступником подано ПАТ "Київенерго".
Ухвалою господарського суду міста Києва 08.11.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019: поновлено позивачу пропущений процесуальний строк для подачі клопотання про заміну ПАТ "Київнерго" на Підприємство; поновлено позивачу пропущений процесуальний строк для подачі доказів, копії яких додані до зазначеного клопотання; у задоволенні клопотання Компанії про залучення до участі у справі правонаступника відповідача та заміну ПАТ "Київенерго" його правонаступником - Підприємством відмовлено.
Судові рішення попередніх судових інстанцій мотивовані відсутністю правових підстав для застосування положень частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" до спірних правовідносин та здійснення заміни боржника його правонаступником на підставі поданої позивачем заяви.
Аналогічна ухвала від 08.11.2018 постановлена судом першої інстанції за клопотанням ПАТ "Київнерго" про залучення до участі у справі правонаступника відповідача та заміну ПАТ "Київенерго" його правонаступником - Підприємством.
У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції ухвалу господарського суду міста Києва 08.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 скасувати, ухвалити нове рішення, яким залучити до участі у справі правонаступника відповідача - Підприємство. Так, згідно з доводами Компанії:
- суди попередніх інстанцій не застосували закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, а саме: статтю 191, частину третю статті 22 Закону України "Про теплопостачання", частину першу статті 8, частину четверту статті 13, частини першу та четверту статті 41, частину другу статті 61, статті 147, 150 Конституції України, та допустили порушення норм процесуального права, зокрема частин першої та другої статті 11, статей 52, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело до ухвалення незаконних судових рішень;
- частина третя статті 22 Закону України "Про теплопостачання" є імперативною нормою та не потребує наявності згоди (волі) суб`єкта господарювання, якому надано в користування майно з вироблення теплової енергії, на правонаступництво, а також не містить вимог щодо залежності правонаступництва від наявності компенсаторних механізмів стягнення боргу зі споживачів. Не містить таких умов (вимог) щодо правонаступництва й інше чинне законодавство України;
- надання в користування майна з вироблення теплової енергії Підприємства підтверджено документально, що є законодавчо визначеною підставою для виникнення матеріального правонаступництва у Підприємства за борговими зобов`язаннями АТ "Київенерго" з оплати спожитих енергоносіїв перед Компанією, що виникли у результаті використання майна з вироблення теплової енергії, а саме, отримання в користування (господарське відання) Підприємством майна з вироблення теплової енергії, що раніше використовувалося ПАТ "Київенерго", і таке матеріальне правонаступництво відбулося з моменту надання Підприємству в користування майна з вироблення теплової енергії, у зв`язку з чим змінився боржник у зобов`язанні;
- боргові зобов`язання з "інфляційних втрат", 3% річних та пені є похідними та нерозривно пов`язані з основним зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу і виникли внаслідок здійснення господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії для задоволення суспільних потреб громади міста Києва. Таким чином, при настанні обставин, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання", первісний боржник вибуває із зобов`язання в цілому, а не тільки з його частини, і вся сукупність прав і обов`язків, які становлять зміст зобов`язання, переходить до нового боржника. Зазначене не було враховано судами попередніх інстанції у розгляді заяви Компанії про заміну сторони її правонаступником;
- застосування положень частини другої статті 61 Конституції України як норми прямої дії у спірних правовідносинах є безпідставним, оскільки власність не лише гарантує права власників, а й зобов`язує, покладає на них певні обов`язки. Саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Отже, для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх суб`єктів правовідносин. Викладене, на думку Компанії, спростовує висновки щодо суперечності частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" окремим положенням Конституції України;
- незастосування закону, який не втратив чинності і щодо якого не ухвалено рішення Конституційного Суду України про визнання його неконституційним, у цьому випадку порушує принцип правової визначеності як елемент верховенства права в частині непередбачуваності застосування чинних правових норм та порушення державою обов`язку дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію.
АТ "Київенерго", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції ухвалу господарського суду міста Києва 08.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 скасувати. Так, згідно з доводами АТ "Київенерго":
- виходячи з положень статті 22 Закону України "Про теплопостачання", єдиною необхідною умовою для правонаступництва за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання є отримання індивідуально визначеного майна та/або цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії у користування у будь-якій формі, в тому числі й у господарське відання;
- стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань не є заходами відповідальності, визначеної законом чи договором, а є способами захисту порушеного майнового права. Відтак вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат не підпадають під дію статті 61 Конституції України, яка стосується виключно відповідальності;
- відповідно до приписів статті 55 Господарського кодексу України комунальні підприємства є суб`єктами господарювання, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна. Дані засади господарської діяльності також відображені в статуті Підприємства. Отже, Підприємство самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, в тому числі тими, що можуть виникнути на підставі судових рішень;
- правові підстави для правонаступництва щодо боргових зобов`язань з оплати спожитого природного газу в разі надання в користування майна з вироблення теплової енергії були задовго до внесення змін до Закону України "Про теплопостачання" у 2012 році. Згідно з абзацом третім пункту 131 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" від 27.12.2001 № 1729 (в редакції Постанови КМУ від 16.01.2007 № 31) у разі, коли суб`єкту господарювання надано в оренду цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, він визнається правонаступником за борговим зобов`язанням з оплати спожитого природного газу та послуг з його транспортування, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував (володів або користувався) зазначене майно;
- мирова угода, затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18, не містить умов щодо обсягу зобов`язань, правонаступником яких визнало себе Підприємство, оскільки сума основного боргу на відповідну дату не є тотожним обсягу сукупності прав та кореспондуючих їм обов`язків у конкретному зобов`язанні;
- наявність або відсутність певної інформації у бухгалтерському обліку підприємства, який може вестися з порушенням або несвоєчасністю і є вторинним інформаційним процесом, не може бути основоположним при вирішенні питання правонаступництва. Права як елемент зобов`язання, правонаступником яких визнало себе Підприємство, не підлягають бухгалтерському обліку;
- Рада несе відповідальність за боргами, що виникли у зв`язку із здійсненням АТ "Київенерго" управління майном комунальної власності та за іншими вимогами до АТ "Київенерго" як виробника теплової енергії, що генерувалася на майні, переданому йому в управління Радою, в тому числі через створювані нею (Радою) комунальні підприємства;
- норма частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не скасована та/або не визнана неконституційною, відповідно, остання підлягає застосуванню;
- наведено практику Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" до правовідносин, які, на думку скаржника, є подібними з тими, що розглядаються у даній справі.
Підприємство у відзивах на касаційні скарги Компанії та АТ "Київенерго" просить у задоволенні касаційних скарг відмовити, а ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів попередніх судових інстанцій.
Рада у відзивах на касаційні скарги Компанії та АТ "Київенерго" заперечує проти доводів скаржників, зазначаючи про їх необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству України, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Розгляд касаційних скарг здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п`ятої статті 301 ГПК України.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
Відповідно до пункту 1.1 Угоди (у редакції додаткової угоди від 30.04.2007) за цією угодою з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та впорядкування існуючих у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу адміністрація передає енергопостачальнику, а енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатку 1, додатку 2 та додатку 3 до цієї угоди, у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї угоди та вимог чинного законодавства.
Згідно з Угодою ПАТ "Київенерго" було передано у володіння і користування майно територіальної громади міста Києва, зокрема те, що забезпечує виробництво, постачання та транспортування теплової енергії.
Тобто ПАТ "Київенерго" здійснювало на переданому у користування майні територіальної громади міста Києва на підставі виданих ліцензій виробництво, постачання та транспортування теплової енергії з використанням природного газу як сировини.
20.06.2017 Радою прийнято рішення № 439/2661 "Про припинення угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (далі - Рішення), яким вирішено: продовжити дію Угоди до 26.04.2018 включно та внести відповідні зміни до Угоди згідно з додатком 1 до цього рішення; припинити дію Угоди з 27.04.2018. Відповідна додаткова угода до Угоди підписана сторонами 19.12.2017.