П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/150/19
Провадження № 11-461заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) про визнання неправомірними дій та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (суддя Білоус О. В.),
УСТАНОВИЛА:
20 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати неправомірними дії Комісії щодо проведення 12 листопада 2018 року анонімного письмового тестування у межах конкурсу до Верховного Суду, оголошеного 2 серпня 2018 року, у павільйоні Виставкового центру "КиївЕкспоПлаза" за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 2-Б, як такому, що не відповідає ДБН В.2.2-3:2018;
скасувати рішення Комісії від 13 листопада 2018 року № 257/зп-18 в частині відмови ОСОБА_1 у допуску до виконання практичного завдання під час іспиту та визнання його таким, що не склав іспиту, не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у касаційних судах у складі Верховного Суду та припинив участь в оголошеному 2 серпня 2018 року конкурсі на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
Обґрунтовуючи дотримання встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) місячного строку звернення до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказав на те, що про порушення його прав Комісією, а саме про невідповідність згаданого вище приміщення вимогам ДБН України, він дізнався у ході розгляду іншої справи № 9901/915/18 за його позовом про: визнання неправомірними дій Комісії щодо проведення 12 листопада 2018 року анонімного письмового тестування у приміщенні, в якому мікроклімат робочої зони не відповідав ГОСТу та Державним стандартам України; скасування рішення про недопущення ОСОБА_1 до виконання практичного завдання у конкурсі на заняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеного комісією 2 серпня 2018 року; зобов`язання Комісії провести щодо позивача повторне анонімне письмове тестування у конкурсі на заняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеного Комісією 2 серпня 2018 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, вказавши на те, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду та не подав обґрунтованої заяви із зазначенням підстав для його поновлення.
На виконання вимог ухвали суду від 26 березня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, обґрунтовуючи яку зазначив, що про порушення своїх прав він дізнався у перших числах березня з наданої відповідачем у справі № 9901/915/18 копії договору 54-Н/18/112, укладеного між Комісією та ТОВ "Експо Плаза", і саме зі змісту цього договору дізнався про тип споруди, в якій проводилось анонімне тестування 12 листопада 2018 року - "павільйон".
10 квітня 2019 рокуКасаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду та повернув його позовну заяву на підставі частини другої статті 123 КАС.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення цим судом норм процесуального права просить скасувати постановлену ним ухвалу про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначив, щопро порушення Комісією його прав він дізнався з наданої відповідачем у справі № 9901/915/18 копії договору 54-Н/18/112, укладеного між відповідачем та ТОВ "Експо Плаза", яку отримав 28 лютого 2019 року. При цьому позов подано 20 березня 2019 року, тобто в межах місячного строку звернення до адміністративного суду.
У відзиві на апеляційну скаргу Комісія заперечує проти її задоволення та вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду та відсутність підстав для його поновлення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі й відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частиною першою статті 5 КАС визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частини першої статті 122 КАСадміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 20 березня 2019 року звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема, порушив перед судом питання про правомірність дій Комісії щодо проведення 12 листопада 2018 року анонімного письмового тестування у павільйоні Виставкового центру "КиївЕкспоПлаза" за адресою: м. Київ, вул . Салютна, 2-Б, який не відповідає нормам ДБН України, адже такі дії відповідача, на переконання ОСОБА_1 , порушили його право на належні, безпечні і здорові умови праці та призвели до погіршення його здоров`я.
Так, позивач вказав на те, що в приміщенні, де проходило анонімне письмове тестування, була низька температура повітря та підвищена швидкість повітря (протяги), що призвело до порушення терморегуляції його організму та спричинило у нього простудне захворювання, що стало причиною незадовільного результату проходження ним анонімного письмового тестування.
Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними твердження позивача про дотримання ним місячного строку звернення до суду з посиланням на отримання копії договору Комісії та ТОВ "Експо Плаза" № 54-Н/18/112 лише 28 лютого 2019 року, адже зі змісту позовної заяви убачається, що про неналежні та небезпечні, на переконання позивача, умови у приміщенні, де проводилося тестування, зокрема, низьку температуру повітря та наявність протягів, позивач дізнався саме 12 листопада 2018 року, перебуваючи під час іспиту у цьому приміщенні - павільйоні Виставкового центру "КиївЕкспоПлаза".