ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2019 року
м. Київ
справа 463/6238/15-к
провадження № 51-1071км19
Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І. В.,
суддів Бущенка А. П., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Зінорук В. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 січня 2019 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125Кримінального кодексу України (далі - КК), виправданого за ч. 1 ст. 125 цього Кодексу.
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Личаківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2018 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 грн.
За ч. 1 ст. 125 КК ОСОБА_1 виправдано у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні за обставин, викладених у вироку, умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Як установив суд, 14 жовтня 2015 року о 14:00 ОСОБА_1 за місцем свого проживання під час конфлікту з ОСОБА_2 завдав їй ударів руками та ногами у різні частини тіла, заподіявши потерпілій легких тілесних ушкоджень у вигляді синців на обличчі, струсу головного мозку, саден на шиї справа, забою м`яких тканин грудної клітки справа та передньої черевної стінки справа, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) постановлені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження. Заперечуючи по суті встановлені фактичні обставини, повноту судового розгляду, скаржник наголошує на тому, що висновок про його винуватість в умисному заподіянні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень ґрунтується на недостовірних показаннях потерпілої та свідків, а місцевий суд не дав цьому та експертним висновкам належної правової оцінки й ухвалив вирок, який не відповідає вимогам ст. 374 КПК. За твердженням засудженого, ухвала апеляційного суду є незаконною, адже цей суд не зважив на допущені порушення, не усунув їх і всупереч правилам ст. 49 КК не закрив кримінального провадження.
Крім того, у скарзі міститься прохання ОСОБА_1 про здійснення касаційного розгляду без його участі.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор вважав, що засудженого слід звільнити від покарання на підставі статей 49, 74 КК й частково задовольнити подану касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судаминижчихінстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 вказаного Кодексу визначено підстави для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції. На будь-яких інших підставах, окрім зазначених у цій нормі, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту розгляду, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржених судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.
У касаційній скарзі, за її змістом, засуджений посилається на неповноту судового розгляду, заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ; фактичних даних, що містяться у протоколі слідчого експерименту за участю потерпілої; проведених судово-медичних експертиз, а також на підставі інших досліджених доказів, зміст яких детально викладено у вироку.