Постанова
Іменем України
24 червня 2019 року
м. Київ
справа № 713/340/17
провадження № 61-29067св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 березня 2017 року у складі судді Пилип`юка І. В. та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 17 травня 2017 року у складі колегії суддів: Міцнея В. Ф., Владичана А. І., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення компенсаційних виплат внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 грудня 2012 року Вижницьким районним судом Чернівецької області ухвалено рішення у справі № 2-195/12/2401 про стягнення із ОСОБА_2 на його користь 181 755,55 грн боргу та 1 924,30 грн судового збору. Рішення набрало законної сили 30 травня 2012 року. Таким чином, з 01 червня 2012 року у відповідача виникло грошове зобов`язання про сплату на його користь грошових коштів у розмірі 183 679,85 грн. Проте, вказане грошове зобов`язання відповідачем не виконано.
Відповідно до розрахунку інфляційні втрати від невиконання грошового зобов`язання становлять 188 032,52 грн, три проценти річних - 25 700,00 грн, а разом - 213 732,52 грн.
Посилаючись на статті 526, 610, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив суд стягнути із відповідача на свою користь три проценти річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 25 700,00 грн, грошові кошти з урахуванням індексу інфляції від суми заборгованості у розмірі 188 032,52 грн, а всього 213 732,52 грн, а також судові витрати у справі.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три процента річних від суми 127 838,40 грн за договором позики від 03 вересня 2008 року, що станом на 01 лютого 2017 року становить 17 935,90 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та позбавляє позивача права на отримання трьох процентів річних. Позивач не має права на отримання інфляційних втрат від невиконання грошового зобов`язання, оскільки договір позики укладений між сторонами в іноземній валюті.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 березня 2017 року в частині відмови у стягненні інфляційних втрат скасовано. Позов у частині стягнення інфляційних втрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150 984,07 грн інфляційних втрат. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сума боргу, стягнута із відповідача судовим рішенням, визначена у національній валюті України - гривні, а тому підлягає індексації.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 17 травня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що грошове зобов`язання відповідача не підлягає індексації, оскільки договір позики між сторонами укладений в іноземній валюті. Суди не застосували до спірних правовідносин строку позовної давності.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що 03 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 у борг грошові кошти у розмірі 16 000,00 дол. США із терміном повернення до 01 березня 2009 року.