Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 182/1441/16-ц
провадження № 61-38691св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Нікопольська міська комунальна аварійно-рятувальна служба,
треті особи: Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в
м. Нікополі Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Нікопольської міської комунальної аварійно-рятувальної служби на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нікопольської міської комунальної аварійно-рятувальної служби, треті особи: Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради (далі Управління праці та соціального захисту населення), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополі Дніпропетровської області (далі Відділення Фонду соціального страхування), про поновлення на роботі та зобов`язання вчинити дії.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 03 червня 2011 року він був прийнятий на посаду водолаза до Нікопольської міської комунальної аварійно-рятувальної служби, з якої його було звільнено 10 лютого 2016 року наказом
№ 21 на підставі пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України). Вказував на те, що в кінці квітня 2015 року за запитом слідчого СВ Нікопольського МВ УМВС України на підставі розпорядження відповідача він брав участь у слідчій дії з пошуку доказів на дні Каховського водосховища у
м. Нікополі та у зв`язку з відсутністю у нього необхідного обладнання для занурення, а саме повнолицьової маски, отримав ушкодження здоров`я, у зв`язку з якими був госпіталізований на стаціонарне лікування з діагнозом компресійна ішемічна нейропатія лицьового нерва справа, гострий період. Лікування здійснювалося тривалий час, під час якого його в телефонному режимі було повідомлено про звільнення з роботи. З наказом про звільнення відповідач його не ознайомив, а лише видав трудову книжку та особисту книжку водолаза, у якій відсутні записи про його підводні занурення за період з січня по квітень
2015 року, та виплатив лише лікарняний за січень 2015 року, інші виплати відповідачем не проводились. Відповідачем не було проведено розслідування зазначеного нещасного випадку, про який позивач повідомив його в усній формі та після поміщення на стаціонарне лікування надав виписку з історії хвороби, а також неправомірно не збережено за ним місце роботи до відновлення його працездатності.
Посилаючись на те, що його було звільнено з займаної посади незаконно, просив поновити його на роботі на посаді водолаза в Нікопольській міській комунальній аварійно-рятувальній службі, зобов`язати відповідача провести розслідування нещасного випадку на виробництві, що з ним стався, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
19 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що його тимчасова непрацездатність настала внаслідок нещасного випадку на виробництві (трудового каліцтва або професійного захворювання), зокрема не надано доказів звернення до відповідача з повідомленням про нещасний випадок на виробництві та звернення до лікувально-профілактичного закладу з посиланням на нещасний випадок на виробництві. Крім того, суд першої інстанції вважав необгрунтованим посилання позивача на те, що відповідач відмовився скласти акт про нещасний випадок, оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження вказаних обставин і з цього приводу позивач до органу державного нагляду за охороною праці не звертався. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулося відповідно до вимог трудового законодавства. Суд першої інстанції відмовив також у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача провести розслідування нещасного випадку на виробництві, що стався з позивачем, зазначивши, що встановлення факту настання нещасного випадку розглядається у судовому порядку лише у разі ліквідації підприємства, на якому стався нещасний випадок. Відповідач не отримував повідомлень про нещасний випадок на виробництві, ні від позивача, ні від лікувально-профілактичного закладу, чи інших органів, визначених законодавством. Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду із зазначеними вимогами, поважних причин пропуску строку судом не встановлено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1
Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення з позовом до суду.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді водолаза в Нікопольській міській комунальній аварійно-рятувальній службі.
Стягнуто з Нікопольської міської комунальної аварійно-рятувальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 лютого 2016 року по 16 травня 2018 року у розмірі 51 989,90 грн без урахування податків та обов`язкових платежів.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення позивача відбулось без достатньо встановлених обставин перебування позивача на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, яке, можливо було наслідком отримання ним виробничої травми, а тому до закінчення розслідування нещасного випадку на виробництві за позивачем, відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП, у разі встановлення того, що нещасний випадок пов`язаний із виробництвом, повинно зберігатись робоче місце до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Потерпілий не обмежений часом для звернення із заявою про розслідування нещасного випадку, тому, використовуючи своє право, позивач звернувся із письмовою заявою про розслідування нещасного випадку, що, на його думку, стався з ним на виробництві, у разі встановлення якого правові наслідки перебування позивача на амбулаторному лікуванні, на підставі якого його було звільнено, будуть іншими, а тому апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача про поновлення його на роботі та наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 лютого 2016 року по 16 травня 2018 року в розмірі 51 989,90 грн. Апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов`язання позивача провести розслідування нещасного випадку на виробництві, зазначивши, що встановлення факту настання нещасного випадку розглядається у судовому порядку лише у разі ліквідації підприємства, на якому стався нещасний випадок, при цьому підприємство відповідача не ліквідовано, а позивач 13 квітня 2018 року подав заяву про розслідування нещасного випадку, в розгляді якої не відмовлено, а запропоновано для розслідування надати додаткові відомості.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, Нікопольська міська комунальна аварійно-рятувальна служба просила скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року, а рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема заявник вказував на те, що апеляційний суд вдавшись до припущень, ухвалив рішення без належного обгрунтування та підтвердження своїх висновків відповідними доказами. Позивачем не було доведено, що його тимчасова непрацездатність настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, а відтак апеляційний суд на підставі лише пояснень позивача, без спростування висновків суду першої інстанції, які грунтуються на належно досліджених та оцінених ним доказах, дійшов помилкового висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, скасувавши правильне по суті рішення суду першої інстанції.
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача провести розслідування нещасного випадку на виробництві, що стався з ним, згідно постанови Кабінету Міністрів України від
30 листопада 2011 року № 1232 "Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", а тому в цій частині рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не переглядається.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 03 червня 2011 року
ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду водолаза в Нікопольську міську комунальну аварійно-рятувальну службу на підставі наказу від 03 червня
2011 року № 98.
10 лютого 2016 року наказом № 21 позивача звільнено з посади водолаза 3 класу 3 групи спеціалізації згідно пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з нез`явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд, внаслідок тимчасової непрацездатності. З наказом позивач був ознайомлений, трудову та водолазну книжку отримав, про що свідчить його підпис у наказі.
Згідно наданої позивачем книжки водолаза, дані про занурення позивача за 2015 рік відсутні.
Відповідно до табеля використаного робочого часу за квітень 2015 року позивач 27 та 28 квітня 2015 року не працював, а працював 26 квітня 2015 року (9 годин), 29 квітня 2015 року (14 годин), 30 квітня 2015 року (9 годин).
Згідно відповіді старшого слідчого СВ Нікопольського ВП ГУ НПв Дніпропетровській області підполковника поліції Дяченко А. Б. від 14 вересня 2016 року № 40/20076, в ході досудового слідства по кримінальному провадженню № 12015040340000777 від 11 березня 2016 року проводились слідчі дії, направленні на обстеження дна Каховського водосховища в районі водозахисної дамби за участі водолазів Нікопольської міської комунальної аварійно-рятувальної служби з метою виявлення мисливської рушниці, знаряддя злочину. Дана слідча дія проводилась 28 квітня 2015 року в період часу з
10:00 год. до 12:05 год. за участю водолаза ОСОБА_1, про що був складений протокол відповідних слідчих дій, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження.
З 05 травня 2015 року по 14 травня 2015 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КУ "Нікопольска ЦРБ" ДОР, йому було поставлено діагноз: компресійна ішемічна нейропатія лицьового нерва справа, гострий період. Анамнез захворювання: захворів 30 квітня
2015 року, гостро, зв`язує з переохолодженням. Виписується з покращенням.
Згідно табелів використання робочого часу за вересень 2015 року, за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, грудень 2015 року, за січень 2016 року, та за лютий 2016 року, з 18 вересня 2015 року по 10 лютого 2016 року позивач перебував на лікарняному.
Згідно листків непрацездатності серія АГЮ № 160784, серія АГХ № 765708, серія АГХ № 765758 позивач з 26 січня 2016 року по 23 лютого 2016 року знаходився на лікарняному (режим лікування - амбулаторний), з 23 лютого 2016 року по
04 березня 2016 року та з 05 березня 2016 року по 16 березня 2016 року знаходився на лікарняному (режим лікування - стаціонарний).
13 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про розслідування нещасного випадку, що стався з ним в квітні 2015 року. Підприємством відповідача було надано позивачу відповідь, що для початку розслідування нещасного випадку недостатньо інформації, та запропоновано надати більш детальну інформацію, зокрема точну дату випадку, місце та час події, обставини випадку, час звернення до медичного закладу та копію амбулаторної картки (за бажанням).