Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 127/2182/17-ц
провадження № 61-35604св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 серпня 2017 року у складі судді Сичука М. М. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Стадника І. М., Войтка Ю. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі -
ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 24 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (далі - ВАТ "Банк Універсальний"), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 13/191к-07.
24 липня 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_3,
ОСОБА_1 укладені договори поруки б/н.
10 березня 2009 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду б/н до вказаного кредитного договору.
07 квітня 2009 року між сторонами укладено ще одну додаткову угоду б/н до цього кредитного договору.
Також 07 квітня 2009 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3, ОСОБА_1 укладено додаткові угоди до договорів поруки від 24 липня
2007 року.
Згідно з вищезазначеним кредитним договором банк надав позичальнику у тимчасове платне користування 50 000,00 доларів США на 240 місяців, дата погашення кредиту - 23 липня 2027 року (пункт 1.1 кредитного договору від 24 липня 2007 року № 13/191к-07).
Нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування "30/360", де 30 - кількість днів у місяці, а 360 - кількість днів у році (пункт 2.7 додаткової угоди від 07 квітня 2009 року б/н до кредитного договору від 24 липня 2007 року
№ 13/191к-07).
Встановлено процентну ставку (у тому числі звичайну базову та підвищену):
із 24 липня 2007 року до 09 березня 2009 року - 12,45 % річних (звичайна процентна ставка за пунктом 1.1 кредитного договору від 24 липня 2007 року № 13/191к-07);
із 10 березня 2009 року до 06 квітня 2009 року: 9,07 % річних (базова процентна ставка за пунктом 1.1.1 додаткової угоди від 10 березня 2009 року б/н до кредитного договору від 24 липня 2007 року № 13/191к-07); 38,85 % річних (підвищена процентна ставка за пунктом 1.1.1 додаткової угоди від 10 березня 2009 року б/н до кредитного договору від 24 липня 2007 року № 13/191к-07); із 07 квітня 2009 року до 09 березня 2010 року: 9,07 % річних (базова процентна ставка за пунктом 1.1.1 додаткової угоди від 07 квітня 2009 року б/н до кредитного договору від 24 липня 2007 року
№ 13/191к-07); 17,07 % річних (підвищена процентна ставка за пунктом 1.1.1 додаткової угоди від 07 квітня 2009 року б/н до кредитного договору від 24 липня 2007 року № 13/191к-07); із 10 березня 2010 року до 09 березня 2015 року:
13,88 % річних (базова процентна ставка за пунктом 1.1.2 додаткової угоди
від 07 квітня 2009 року б/н до кредитного договору від 24 липня 2007 року
№ 13/191к-07); 21,88 % річних (підвищена процентна ставка за пунктом 1.1.2 додаткової угоди від 07 квітня 2009 року б/н до кредитного договору від 24 липня 2007 року № 13/191к-07); із 10 березня 2015 року: 12,95 % річних (базова процентна ставка за пунктом 1.1.3 додаткової угоди від 07 квітня 2009 року б/н до кредитного договору від 24 липня 2007 року № 13/191к-07); 20,95 % річних (підвищена процентна ставка за пунктом 1.1.3 додаткової угоди від 07 квітня 2009 року б/н до кредитного договору від 24 липня 2007 року № 13/191л-07).
Так, звичайну процентну та базову процентну ставку застосовують у порядку, на умовах та в строки визначені пунктами 1.1, 4.4-4.9, 6.1.3 кредитного договору
від 24 липня 2007 року № 13/191к-07 та пунктами 1.1.4, 1.1.5, 2.4-2.11, 5.3.2 додаткової угоди від 07 квітня 2009 року б/н до зазначеного кредитного договору.
Згідно з указаними пунктами кредитного договору, додаткової угоди від 10 березня 2009 року б/н та додаткової угоди від 07 квітня 2009 року б/н ОСОБА_2 із поручителями взяла на себе зобов`язання сплачувати проценти за користування кредитом до моменту повернення кредитних коштів банку. За користування кредитними коштами понад встановлені договором строки, терміни сплати щомісячних платежів (або терміни погашення) застосовується підвищена процентна ставка, розмір якої визначений пунктом 1.1.1 додаткової угоди від 10 березня
2009 року б/н та пунктами 1.1.1-1.1.3 додаткової угоди від 07 квітня 2009 року б/н до кредитного договору від 24 липня 2007 року № 13/191к-07.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року у справі № 2-4129/2009 року, що набрало законної сили 07 грудня 2009 року, позов банку задоволений та стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку
358 073,97 грн заборгованості, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ від 13 березня 2010 року відкрито виконавче провадження щодо примусового стягнення боргу з відповідачів та надано їм строк для добровільного виконання рішення суду до 20 березня
2010 року.
Оскільки рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада
2009 року про стягнення кредитної заборгованості з боржників виконано лише
06 липня 2015 року, то відповідно до норм матеріального права, а також умов кредитного договору кредитодавець має право на стягнення з відповідачів процентів, підвищених процентів за користування кредитними коштами та пені до остаточного виконання вказаного судового рішення.
З урахуванням розміру кредиту, стягнутого на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року, сума процентів за весь час прострочення повернення суми кредиту із 01 грудня 2013 року до 06 липня 2015 року становить 15 074,06 доларів США, яку позивач просить солідарно стягнути з відповідачів на його користь, оскільки поручителі, згідно з чинним законодавством та умовами договорів поруки, відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 серпня 2017 року провадження у цивільній справі в частині вимог ПАТ "Універсал Банк" до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 серпня 2017 року у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що вимоги позивача щодо стягнення відсотків за кредитом та підвищених відсотків подано з порушенням загальних строків позовної давності, а тому ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором, зазначені відсотки за кредитом виникли 10 травня 2010 року (графа 18), тоді як позивач звернувся до суду з цим позовом 01 лютого 2017 року.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що сплив строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов`язань поручителя ОСОБА_1, а отже, є підставою для відмови у позові банку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2017 року ПАТ "Універсал Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди, установивши, що судове рішення про задоволення вимог кредитора боржник не виконав, дійшли помилкових висновків про припинення правовідносин сторін, що випливають із кредитного договору. Так, суди не взяли до уваги, що відповідно до пункту 1.1.1 додаткової угоди від 10 березня 2009 року б/н до кредитного договору від 24 липня 2007 року № 13/191к-07 та пунктів 1.1.1-1.1.3 додаткової угоди від 07 квітня 2009 року б/н до кредитного договору
від 24 липня 2007 року № 13/191к-07, боржник зобов`язаний у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, сплати винагороди банку, а отже, висновки судів про те, що нарахування підвищених процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору чи позовної давності, не ґрунтується на нормах матеріального права.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ПАТ "Універсал Банк".
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних
і кримінальних справ вказану касаційну скаргупередано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.