Постанова
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 755/2024/16-ц
провадження № 61-13871св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача -ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Виниченко Л. М., від 28 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., від 19 жовтня 2016 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником автомобіля Mercedes Vito, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У 2013 році він познайомився з відповідачем, який запропонував свої послуги з продажу автомобіля та пообіцяв знайти покупця у найкоротший термін, оскільки він володіє досвідом у сфері продажів автомобілів. Він передав автомобіль відповідачу, проте у визначений строк останнім не було вчинено дій щодо продажу автомобіля. Він звернувся до Печерського РУ ГУМВС України у м. Києві, у результаті чого було відкрито кримінальне провадження за частиною першою статті 190 КК України. За допомогою правоохоронних органів автомобіль було знайдено та повернуто позивачу на евакуаторі, оскільки він знаходився у пошкодженому стані. Перевіркою, проведеною Печерським РУ ГУМВС України у м. Києві, було встановлено, що автомобіль передавався відповідачем на умовах оренди ОСОБА_5, а відповідач протягом тривалого часу отримував орендну плату. Сума завданої відповідачем майнової шкоди внаслідок пошкодження автомобіля складає 113 921,75 грн. Також вказував, що внаслідок таких дій відповідача, йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінив у 100 тис. грн, оскільки через відчуття ризику втрати власного майна та нервової напруги протягом більше двох років у нього погіршився стан його здоров`я і самопочуття.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 113 921,75 грн на відшкодування майнової шкоди та 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану пошкодженням автомобіля у розмірі 56 380,83 грн, оплату за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 тис. грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що з вини відповідача йому була завдана майнова шкода під час утримання та експлуатації його автомобіля відповідачем. Оскільки між сторонами виникли договірні відносини, між сторонами будь-яких домовленостей з приводу відшкодування моральної шкоди обумовлено не було, суд першої інстанцій дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року від 26 січня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що майнова шкода завдана позивачу саме діями відповідача, оскільки автомобіль перебував у його володінні і розпорядженні. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у разі, якщо відповідач сплачував кошти та поліпшував стан автомобіля після його передачі, останній не позбавлений можливості звернутися до суду із вимогами до ОСОБА_1 про стягнення з нього відповідних коштів на свою користь.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження спричинення пошкоджень автомобіля позивача саме відповідачем, оскільки спірний автомобіль на платній основі використовував ОСОБА_6 за попередньою згодою ОСОБА_1, який підтвердив зазначене під час розгляду справи. Суди не застосували положення статті 1187 ЦК України та не встановили обставини дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої був пошкоджений транспортний засіб, та винну особу. Суди не залучили ОСОБА_7, у якого спірний автомобіль перебував в оренді, до участі у справі. Суди не встановили стан автомобіля на момент його передачі у користування відповідачу, обставини заподіяння шкоди, не призначили судову експертизу, а виходили виключно з висновку про оцінку автомобіля.
Короткий зміст заперечення (відзиву) на касаційну скаргу
У запереченнях на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"
(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
06 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 755/2024/16-ц передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У 2013 році за усною домовленістю позивач передав відповідачу для подальшої реалізації належний йому автомобіль Mercedes Vito, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . До січня 2015 року ОСОБА_3 автомобіль не продав.
Згідно з довідкою, виданою Печерським РУ ГУМВС України у м. Києві
від 11 лютого 2015 року, 06 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського РУ ГУМВС України у м. Києві із заявою з приводу шахрайських дій відносно нього зі сторони ОСОБА_3, який, увійшовши в довіру шахрайським шляхом заволодів автомобілем Mercedes Vito, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . За цим фактом було зареєстроване кримінальне провадження за № 12015100060000083
від 07 січня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України. У ході розслідування було встановлено, що згідно реєстраційних даних власником автомобіля Mercedes Vito, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_1 . У письмових поясненнях відповідач вказував, що в червні 2013 року ОСОБА_1 передав йому свій автомобіль на підставі усних домовленостей для його ремонту та подальшої реалізації. Упродовж року він відремонтував спірний автомобіль та у червні 2014 року передав його в оренду на підставі письмового договору ОСОБА_5, який сплачував орендну плату, частину якої він перераховував позивачу, про що останній знав та дав на це усну згоду. 06 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до нього з вимогою про повернення автомобіля. Автомобіль з території парковки перед його офісом забрала донька ОСОБА_1 на евакуаторі. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу знаходиться чи в автомобілі, чи у нього в офісі, ключі від автомобіля знаходяться у нього в офісі.